На позачерговому засіданні 8 лютого 2021 року Уряд схвалив проєкт Закону «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України щодо визначення поняття трудових відносин та ознак їх наявності».

 

Що дасть законопроєкт? Прийняття закону сприятиме зменшенню незадекларованої праці в Україні, легалізації заробітної плати та посиленню захисту працівників.

 

«Уряд продовжує трудову реформу та активно працює над удосконаленням законодавства про працю. Збільшення кількості офіційно оформлених працівників шляхом легалізації трудових відносин сприятиме забезпеченню їх соціальних потреб та економічному зростанню України», — зазначив міністр розвитку економіки Ігор Петрашко.

 

Документ передбачає визначення на законодавчому рівні поняття трудових відносин та запровадження принципу презумпції наявності трудових відносин.

 

Законопроєктом визначається 7 ознак наявності трудових відносин:

 

- виконання особою роботи за конкретною кваліфікацією, професією, посадою за дорученням та під контролем особи, в інтересах якої виконуються роботи;

 

- здійснення регулювання процесу праці, що носить постійний характер та не передбачає встановлення особі конкретного визначеного результату за певний період;

 

- виконання роботи на визначеному або погодженому з особою, в інтересах якої виконуються роботи, робочому місці з дотриманням встановлених нею правил внутрішнього трудового розпорядку;

 

- організація умов праці, зокрема, надання обладнання, інструментів, матеріалів, робочого місця, особою, в інтересах якої виконуються роботи;

 

- систематична виплата особі, яка виконує роботу, винагороди;

 

- встановлення особою, в інтересах якої виконуються роботи, тривалості робочого часу та часу відпочинку;

 

- відшкодування поїздок та інших фінансових витрат, пов’язаних з виконанням роботи, особою, в інтересах якої виконується робота.

 

При цьому робота може бути визнана такою, що виконується в межах трудових відносин, якщо наявні принаймні три з перерахованих ознак. У такому разі сторони зобов’язані укласти трудовий договір, а працівник має бути забезпечений необхідним соціальним пакетом, зокрема, відпустками, лікарняними, наявністю гарантій та компенсацій щодо збереження місця роботи.

 

Також документом врегульовано питання правонаступництва у трудових відносинах та процедура попередження працівників про відповідні зміни. Це зробить процес передачі бізнесу або організації новому власнику більш прозорим та зрозумілим для колективу та посилить правовий захист працівників від незаконного звільнення.

 

Спільним представницьким органом репрезентативних всеукраїнських об’єднань профспілок на національному рівні опрацьовано проект Закону України «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України щодо визначення поняття трудових відносин та ознак їх наявності» і поінформовано Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, що він потребує доопрацювання з урахуванням зауважень, висловлених як СПО об’єднань профспілок, так і Міністерством юстиції України до проекту Закону України «Про працю» (реєстр. № 2708), який є фрагментом зазначеного проекту, та був відкликаний у зв’язку із зміною Уряду (закон Мілованова).

 

Про це зазначено у листі СПО об’єднань профспілок, де пропонується:

 

1. Частиною другою статті 3 проекту визначити, що трудові відносини осіб, які відбувають кримінальне покарання у виді виправних робіт, обмеження або позбавлення волі регулюються законодавством про працю з урахуванням особливостей, встановлених Кримінально-виконавчим кодексом України.

 

Слід зазначити, що Законом України «Про попереднє ув’язнення» встановлюються особливості праці осіб, взятих під варту. Так, відповідно до статті 16 цього закону взяті під варту особи можуть залучатися до роботи лише в межах території місця попереднього ув'язнення за їх згодою і з дозволу слідчого або суду, які здійснюють кримінальне провадження. Праця таких осіб оплачується за тарифними ставками (окладами), що діють у народному господарстві. Із заробітку ув'язнених за виконавчими документами провадяться відрахування в порядку, встановленому законодавством України. Прибутки, одержані внаслідок використання праці ув'язнених, не підлягають оподаткуванню і використовуються для упорядкування місця попереднього ув'язнення та поліпшення умов тримання під вартою.

 

Взяті під варту особи можуть залучатися без оплати їх праці лише до робіт, пов'язаних із створенням належних санітарно-побутових умов і впорядкуванням місця попереднього ув'язнення. До таких робіт ці особи залучаються почергово у вільний від проведення слідчих дій час і не більш як на дві години протягом дня.

 

Враховуючи зазначене, доцільно до частини другої статті 3 проекту включити осіб, взятих під варту, а слова «з урахуванням особливостей, встановлених Кримінально-виконавчим кодексом України» замінити словами «з урахуванням особливостей, встановлених законом».

 

2. У статті 21 проекту пропонується викласти в такій редакції, що буде кореспондуватися із визначенням поняття «трудові відносини»:

 

«Трудовий договір ‑ це угода між працівником і роботодавцем, за якою працівник зобов’язується особисто виконувати роботу в інтересах роботодавця визначену цією угодою, з додержанням законодавства про працю, під керівництвом та контролем роботодавця, а роботодавець обов’язується надати працівникові роботу за цією угодою, своєчасно і в повному обсязі виплачувати заробітну плату і забезпечувати належні, безпечні та здорові умови праці, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.».

 

3. У цілому не заперечуємо про необхідність визначення на законодавчому рівні поняття трудових відносин та ознак їх наявності з метою приведення національного законодавства до вимог Рекомендації МОП № 198 про трудові правовідносини.

 

Одночасно не можна погодитися з приписами частини другої статті 21-1 проекту в частині можливості існування інших ознак трудових відносин, ніж тих, що передбачені приписами частини першої цієї статті, з урахуванням специфіки діяльності фізичних та юридичних осіб, на користь (в інтересах) яких виконуються роботи, оскільки із запропонованого не вбачається, яким чином визначатимуться інші ознаки. Така невизначеність норми закону може привести до широкого тлумачення поняття «трудових відносин», що створить умови для зловживання контролюючими органами.

 

Пропонуємо частину другу цієї статті виключити, замість неї доповнити статтю частиною другою такого змісту:

 

«Укладення цивільно-правових договорів, що фактично регулюють трудові відносини між працівником і роботодавцем, не допускається.».

 

4. В абзаці першому частини четвертої статті 36-1 проекту слід визначити термін, протягом якого роботодавець зобов’язаний до здійснення правонаступництва письмово або в електронній формі поінформувати працівників та їх представників. Пропонуємо встановити тижневий строк для такого повідомлення.

 

Приписи частини п’ятої статті 36-1 проекту в частині строків надання правонаступником інформації працівникам (їх представникам) про початок дій, які впливатимуть на трудові права та інтереси працівників (не пізніше ніж до початку дій), необхідно узгодити з чинними положеннями частини другої статті 494 КЗпП України (не пізніше трьох місяців з часу прийняття відповідного рішення).

 

Посилання у частині п’ятій статті 36-1 проекту на частину третю цієї статті необхідно замінити посиланням на частину четверту цієї статті.

 

5. Крім того, з метою удосконалення та уніфікації понятійного апарату Кодексу законів про працю України пропонуємо одночасно замінити за текстом КЗпП термін «трудящі» на термін «працівники» в усіх відмінках (статті 1, 10, 13, пункт 3 частина третя статті 62), а в новій частині статті 42-1 слова «власником або уповноваженим органом власника підприємства, установи, організації» замінити на слово «роботодавцем» - якщо вже здійснюється прийом на роботу, то юридична особа вже зареєстрована і тому по визначенню є роботодавцем.

 

Однак, при схваленні КМУ проекту Закону «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України щодо визначення поняття трудових відносин та ознак їх наявності» на позачерговому засіданні Уряду 8 лютого ц.р. профспілкові пропозиції було проігноровано.

 

Як повідомлялось раніше, на переконання профспілок легалізація заробітної плати має бути головним завданням держави для забезпечення соціальної захищеності працюючого населення, розвитку економіки держави в цілому та декриміналізації суспільства.

 

Саме тому, Федерація профспілок України неодноразово  зверталася  до  сторін  соціального  діалогу з комплексними пропозиціями  щодо  консолідації  зусиль  у  боротьбі  з  «тіньовою»  економікою  на шляху  євроінтеграції  України.