Щедра херсонська земля подарувала світу дівчинку, яка присвятила своїй родині, школі,все своє життя. Це Любов Василівна Шевченко, яка народилася 20 лютого 1935 року в селі Новосеменівці Іванівського району в сім’ї колгоспника. На її долю припали тяжкі повоєнні роки, тому дитинство було голодним, холодним та босоногим. На війні загинули батько і мати. Залишившись одна з чотирма діточками на руках, піднімала сім’ю як могла. Довелося скуштувати і лободи, і грициків, і коржиків з буряка та висівок. Вижили. Стали на ноги.

Закінчивши у 1953 році рідну десятирічку, Люба разом з дідусем їде до Мелітополя, поступати до педагогічного вузу. З успіхом склавши іспити, стає студенткою першого курсу фізико – математичного факультету Мелітопольського педагогічного інституту. Це була велика радість і велика перемога, адже стала реальністю дитяча мрія – вона стане справжньою вчителькою.

В 1957 році, закінчивши інститут, Любов Василівна їде на Кіровоградщину, де працює вчителем фізики та креслення в Ганнотрибинівській середній школі. Тут зустріла свою долю,кохання всього свого життя – Григорія Марковича, з яким і відзначила золоте весілля у 2008 році.

На той час молодь країни їхала на освоєння цілини. І молоде подружжя по комсомольській путівці їде в Казахстан. Там, на станції Єсіль Акмолінської області Любов Василівна працює в середній школі вчителем математики та фізики. ЇЇ обирають делегатом на з’їзд вчителів Казахстану, де нагороджують грамотою та цінним подарунком.

Пропрацювавши в далекому Казахстані 3 роки, Любов Василівна з чоловіком та двома діточками у 1961 році повертається на рідну Україну. Нововасилівське райвно призначає її вчителем фізики і математики в Новопилипівську семирічну школу, де Любов Василівна пропрацювала 42 роки.

Минають роки, змінюються назви районів, директори, програми, підручники, вчителі та учні. А школа залишається такою ж маленькою, охайною, привітною та рідною . В цій школі Любов Василівна стала вчителем першої категорії, тут їй присвоїли звання «Відмінник народної освіти», тут вона одержала багато подяк та грамот за сумлінну працю. Використовуючи метод диференційного навчання, проводячи нестандартні уроки, вона добивалась високих результатів, завжди радо давала поради молодим педагогам.

Працюючи класним керівником, вона випустила з цієї школи не одне покоління учнів.

Їй довелося працювати на різних посадах – і вчителем, і заступником директора з навчальної роботи, і заступником директора з виховної роботи.

Любов Василівна завжди служила взірцем ентузіазму, відповідальності, мудрості і чуйності в стосунках з колегами та батьками. Вона була активним громадським діячем. До неї за допомогою, порадою, з горем і радістю ідуть односельці, які багато разів обирали її депутатом Новопилипівської сільської ради. В дні свят вона одержує багато привітань від вдячних учнів, батьків, колег.

Маминою стежинкою пішла її донька Наталя. Ще в шкільні роки мріяла бути вчителем, як мама. Чесна, порядна, принципова молода дівчина спочатку працює старшою піонервожатою в своїй школі. Постійно перебуваючи у творчому пошуку,прагнучи до знань, вона стає студенткою Мелітопольського педагогічного інституту. Сьогодні Васильєва Наталія Григорівна талановитий, прекрасний педагог, вмілий керівник – заступник директора з навчально - виховної роботи, гарна, чуйна людина, красива жінка.

Вона впевнено продовжує справу своєї мами. «Мій улюблений учитель…» Так із теплотою і вдячністю, говорять про Наталію Григорівну. Має багато подяк та грамот, нагороджена нагрудним знаком «Відмінник освіти України». ЇЇ професіоналізм, працьовитість, душевна щедрість і мудрість стали еталоном для виховання декількох поколінь учнів та молодих вчителів.

В сім’ї педагогів підростала Віка, яка з дитсадочку любила грати в школу. І ось нарешті Вікторія Вікторівна - учитель історії та правознавства.

Закінчивши Мелітопольський педагогічний університет з червоним дипломом, Вікторія Вікторівна повертається в рідну Новопилипівську школу. Молода, енергійна, ерудована, маючи добре серце та щедру душу, швидко завоювала повагу та любов учнів.

Постійно впроваджує нові технології навчання. Урок за уроком формує естетичний, моральний і духовний світ своїх учнів. Вікторія Вікторівна іде в ногу з життям, обирає свіжий подих нового, творчого в педагогічній справі. Користується авторитетом, повагою батьків та вчителів.

Педагогічна династія Шевченко – Васильєвих – гордість Новопилипівської ЗОШ І-ІІІ ступенів Мелітопольського району.

Прес-служба
Мелітопольської РО
Профспілки