Наша розповідь про Берегиню П’ятихатської громади - Людмилу Василівну Величко. Ось вже скільки років опікується вона проблемами наших сіл і кожного з нас, і за цей час здобула великий авторитет і повагу у всіх.

А на початку розповіді - кілька штрихів біографії Людмили Василівни. Вона наша, корінна, закінчила П'ятихатську восьмирічку, далі навчання в Оріхівському сільгосптехнікумі та Херсонському сільгоспінституті, отримала спеціальність бухгалтера-економіста. І працювати повернулася додому, у колгосп ім. Гагаріна. А вже з 1 жовтня 1989 р. займала посаду головного бухгалтера П'ятихатської сільради.

У 1990 р. Людмила вийшла заміж за гарного місцевого хлопця Віталія Величка - потомственного хлібороба-механізатора. Жили дружно, ставили на ноги двох синочків, працювали сумлінно у рідному селі. І дітей навчали шанувати людину праці, любити рідну землю.

Але доля часто жорстока, і зовсім молодою Людмила залишилася вдовою. Та розуміла одне - треба жити, дати світлу дорогу у життя синам. Занурилася у роботу. І все у неї вийшло. Діти виросли: старший, Олексій, закінчив ліцей "Захисник" і юридичний інститут, став слідчим. Євген навчається на економіста. Та серце хлопця тягнеться до рідної землі, бо тут його прадідівське хліборобське коріння. Дідусь Петро змалечку брав його з собою в поле, тому і нині весь вільний час юнак проводить у полі.

І Людмила горда тим, що діти хороші виросли, бо сама завжди старалася бути їм за приклад. Ще у 2004 році сільчани, відзначивши її добросовісність, людяність обрали головою П'ятихатської сільської ради. І ось вже четверте скликання довіряють їй очолювати свою громаду.

У центрі роботи керманича - людина з її труднощами, життєвими негараздами і радощами, горем і щастям, з хворобами, з минулим і майбутнім.

Взявши у 2004-му відповідальність за долю дев'яти сотень мешканців сіл П'ятихатки, Жереб'янки, Лобкове, Малі Щербаки, Павлівка, Людмила Василівна поклала на себе, здавалось би, непомірну ношу. Адже проблем дуже багато: не було автобусного сполучення з Василівкою і Запоріжжям, розбиті дороги, відсутність води, магазинів... Та хіба все перелічиш!

І вона змогла вирішити багато болючих питань. У 2005 році проведено воду у Павлівку. Грандіозною подією стала газифікація всієї території ради: у 2007 р.  голубе паливо прийшло у Жереб'янки і П'ятихатки, трохи пізнише - у Малі Щербаки. У 2012 р. газифіковано Лобкове.

У 2011 році у кожен двір мешканців Жереб'янок проведено воду, а наступного року з водою були вже щербаківці.

У 2013 році за сприяння народного депутата України Володимира Бандурова, ініціатора конкурсу грантів "Спішіть творити добро", силами громади реставровано меморіальний комплекс визволителям.

У 2016 році у передноворічну ніч засвітились всі вулиці у селах Жереб'янки та Лобкове. У П'ятихатках, Малих Щербаках та Павлівці ліхтарі на вулицях засвітились у січні минулого року.

Впевнена у собі і доброзичлива, з вольовим характером, який допомагає стукати у будь-які владні кабінети, аби вирішити проблему, і в той же час уважна до кожного, завжди підкаже, підтримає, зігріє теплом свого серця, допоможе матеріально й морально. Вона знає, чим живуть люди.

Особлива увага - ветеранам. Залишившись наодинці зі своїми проблемами, старенькі не мають змоги навіть поспілкуватися. І такі дати, як День Перемоги, День ви¬зволення села, День ветерана, День працівника сільського господарства для них стають справжнім святом. Треба сказати, що співпрацює  Людмила Василівна зі школою, тому на всіх святах   завжди вітають школярі, готують концерт, вручають подарунки, дбайливо придбані Людмилою Василівною. Сільська рада організовує зустрічі ветеранів, де вони мають змогу поспілкуватися, поділитися спогадами, поспівати улюблених пісень, а як є здоров'я - то і потанцювати.

На території сільради розташована одна школа і дітвору з навколишніх сіл - Долинки, Грозово, Лугового, Степового (то вже інша громада) підвозить шкільний автобус. Наша сільрада взяла на себе всі витрати по забезпеченню автобуса пальним та запчастинами. Іноді взимку через негоду трапляються проблеми з підвезенням дітей, то голова дізнається про них перша і старається оперативно вирішити з відповідними службами. Людмила Василівна дбає про кожного вчителя, переймається його проблемами, допомагає їх вирішити разом з нашою профспілковою організацією. Бо ми не просто соціальні партнери, - ми єдина родина.

Любов до Вітчизни не можлива без любові до своєї маленької батьківщини. Людмила увібрала розумом і серцем красу, відтінки і пахощі рук хліборобів, велич рідної землі, шану до сільського трударя. І дорожить всім цим, як  рідною матір'ю, як добрим ім'ям своєї хліборобської родини.

Вона просто працює для людей. Горить в її серці незгасний вогонь любові до земляків. Творчих планів і задумів у нашого голови багато. А для польоту потрібні крила. Тож нехай не втомлюються ваші руки-крила і серце, шановна Людмило Василівно, щоб досягти нових здобутків. Надсилаючи найкращі вітання зі славним життєвим ювілеєм, всі ваші земляки говорять:

Хлюпни ти їй, доле, водою на ноги,
Налий її силою й світлом налий
На довгі роки,  на тернисті дороги,
На радість людям, на подвиг трудовий.
Щастя Вам і Вашій родині, здоров'я, миру і злагоди!

З повагою
первинна профспілкова організація
П'ятихатської ЗОШ