«Колись давно у долині річки Білозірка, серед пахучого таврійського степу народилося село, якому на честь гордого степового птаха дали ім'я «Орлянське». Чи то справді орли віддали цій землі свою мудрість і силу, але люди тут справді надзвичайні: працьовиті, щирі, доброзичливі, мудрі. Вони сіють зерно, народжують дітей і вчать їх берегти і примножувати свої традиції, не зазіхаючи на чуже добро, не зраджуючи рідної землі...» -ці слова я написала коли готувала дітей до районного конкурсу «Йду по світу у вишиванці». Треба було презентувати своє село, розказати про те місце, де народився, де проходять найкращі миті життя. І чомусь саме зараз,працюючи над твором «Профспілка у моєму житті», я подумала, що цю розповідь треба почати зі слів про мою малу БАТЬКІВЩИНУ. Адже я народжена у цьому вільнолюбивому краї, мої батьки з прадіда - діда вчили мене бути чесною, доброзичливою та сміливою. Саме вони першими побачили у мені педагога, і я, намагаючись стати гідною їх, обрала професію вчителя.

Моє рідне село:
Світ дитинства чарівний,
Де акацій духмяних
Розпускається цвіт.
Кожен спогад про тебе
Такий неймовірний,
Кожна думка про тебе
Тривожить, п'янить.

Тут батьки народились,
І з прадіда – діда
Шанували святині,
Плекали добро.
Тут дітей научили
По совісті жити,
Зберігати при цьому
Сердечне тепло.

Мабуть, саме сердечне тепло дозволяє зберігати силу волі та духу у цей непростий для нашої Батьківщини час. Щодня, як учитель, я вчу дітей вірити у краще майбутнє, ставати професіоналами, розказую їм про нові перспективи європейського буття, і, на жаль, паралельно спостерігаю за тим, у якому розпачі перебувають мої колеги. Протягом двох років я є головою шкільної профспілки. І навіть за цей неймовірно короткий час я побачила, як часто наш сучасний педагог потребує захисту, допомоги та елементарної підтримки.

Так склалося, що сільська школа є осередком життя села. Усі нагальні заходи відбуваються тут. Разом з батьками ми будуємо майданчики, організовуємо дозвілля та позакласну роботу, створюємо затишок, намагаємося, об’єднавши зусилля, створити, так звану, душу нашої школи. У цьому році активно відстоювали право на існування нашого комунального закладу як основної 11-річної школи. Але, не зважаючи на це, повага до професії вчителя, на жаль, постійно потерпає від претензійності та вимогливості деяких батьків. Частими стають скарги, інколи навіть необґрунтовані, на педагогічну недбалість та байдужість. Особливо прикро спостерігати за такою позицією батьків, знаючи, що педагог щодня працює з дітьми, прикладаючи задля покращення клімату у класі чи школі щонайбільше зусиль.

Інколи життєва ситуація ставить такий вибір перед тобою,що не всі можуть правильно з’ясувати для себе:варто чи ні…Так, так, ви не помиляєтесь, чи варто продовжувати професійну діяльність. Я також ,на жаль, мала сумніви щодо своєї подальшої кар’єри, був такий період. Але підтримка колег та батьків поставила величезний знак оклику у цьому питанні. Я ХОЧУ БУТИ ВЧИТЕЛЕМ!!! І не тільки. Хочу допомагати людям вистояти у цей складний час. Тому роботу профспілки ґрунтую на тому, щоб згуртувати працівників школи, вчителів та представників батьківського комітету у одну діючу складову. Залучати до роботи на імідж школи усіх.

Зараз ні для кого не секрет, що певна категорія батьків, віддаючи своїх дітей у початкову школу, чи обираючи класного керівника, націлюється на певного вчителя. І дуже прикро, коли «за бортом» залишається вчитель,який має більше педагогічного стажу, але через певні умови чимось не влаштовує батьків. Адміністрація школи, звісно ж, прислуховується більше до їхніх побажань. А от я вважаю за потрібне створити такі умови у колективі, щоб ці люди не залишилися поза увагою. Через Раду школи за рік намагаюся діагностувати потреби та вимоги батьків і починаю готувати майбутніх «класних мам» до подальшої роботи. На мою думку,такий підхід до створення класних колективів на чолі з певним вчителем має право на життя. Бо якщо у класних керівників є постійна підтримка і міцний тил, то це вже великий плюс на згуртування не тільки дітей у класі, а й батьків навколо їхнього життя. У свою чергу вимагаю від вчителів постійної участі у житті дітей. Вони супроводжують своїх учнів на всі конкурси та змагання, працюють при цьому з батьками, допомагаючи представити дитину у найкращому світлі. Результатом цього є дитячі перемоги не тільки на місцевому а й на Всеукраїнському рівнях. У цьому році, дякуючи такій роботі, 8 дітей нашої школи стали учасниками проекту «Талановиті діти Запоріжжя», участь у ньому фінансували батьки.

На зборах профспілкового активу постійним є питання здорового клімату у колективі. Щоквартально влаштовуються не просто збори, а так звані круглі столи, де просте відверте спілкування за чашкою чаю допомагає обійти певні гострі кути у житті колективу. Щорічними стали оздоровчі акції, де ми майже повним колективом виїжджаємо на відпочинок до м.Приморська, де згуртовується не тільки колектив вчителів, а й техпрацівників та, знову ж таки, батьків.

Доцільною вважаю у своїй роботі постійну турботу про психологічний клімат у колективі. Часті розмови за чашкою кави виявляють багато проблем, про які колеги часто замовчують або не бажають розголосу. І мабуть, лише дякуючи довірі, у багатьох ситуаціях вдалося обійтися без конфлікту та вчасно допомогти колегам.

Я тісно співпрацюю з головою районної організації Профспілки Бабаченко О.Г та депутатами місцевого, районного та обласного рівнів: Тесленко В.І., Луценко К.В., Джуган С.В. Інколи за допомогою звертаємося до Бандурова В.В. Так у минулому році завдяки цим людям було надано матеріальну допомогу 8 членам Профспілки, направлення на безкоштовне лікування у кардіологічному центрі м.Запоріжжя, та санаторіях «Великий Луг» та «Трускавець». За допомогою консультацій Бабаченко О.Г. та Полякової І.Б. (інспектора з охорони праці ЗПО) до колективного договору школи на основі Закону України від 2015 року, №30,ст.272 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня соціального захисту окремих категорій ветеранів війни» було внесено додатки на додаткові відпустки учасникам бойових дій(зокрема ветерани-інтернаціоналісти) унаслідок змін 2 члена ПК отримали право на додаткову відпустку у розмірі 14 календарних днів. Обов’язковими є інформаційні та вітальні форуми. Профспілка школи живе активним життям. У цьому році ми активно брали участь у всіх акціях протесту щодо захисту прав на працю .Я особисто була учасницею Всеукраїнської акції протесту профспілок проти підвищення комунальних платежів, яка відбулася у Києві 07.06.2016 року. Спілкуючись з учасниками акції, я відзначила для себе важливість профспілкової роботи. Адже за невеликий період було, хоча й частково, підвищено заробітну платню, продовжено надання субсидій.

Вважаю за потрібне відстежувати стан здоров’я працівників школи. Сприяти не тільки вчасному проходженню профоглядів, а й плануванню оздоровлень та вчасних відвідин лікарів. Тісна співпраця з медичною сестрою закладу Грудинською Н.А. є запорукою виконань усіх нормативів щодо збереження здоров’я працівників школи.

У цьому році плануємо звернути більшу увагу на розвиток соціальної грамотності колективу, хочеться ,щоб колеги не просто цікавилися життям професійної спілки, а й самі намагалися відстоювати власні права щодо діючого законодавства. А взагалі, головною метою ставлю створювати такі відносини у колективі, щоб колеги із задоволенням йшли на роботу і виконували її з ДУШЕЮ.

Голова
ППО КЗ «Орлянська
ЗОШ I-III ст.»
Василівської районної ради
Савченко Н.Ф.