Не хочу бути лиш сьогодні,
я хочу завтра і завжди.
Я хочу,щоб мої сліди -
гарячі,справжні,не холодні
дорогу показали ще комусь,
хто хоче йти ще вище.
Ірина Шинкарук

Десь я прочитала легенду, що на землі розкидано безліч вуглинок - світлячків. Кожна із них - це символ. І щаслива та людина, яка знайде саме свою вуглинку, що світитиме їй все життя. Як добре, коли поруч твоєї вуглинки знайдуться інші, які світять твоїм друзям, колегам, однодумцям...

Вважаю, що я щаслива людина, бо у мене дружна родина, я обрала професію за покликанням, є потрібною людям.

Пригадую... Мені хотілося якнайшвидше подорослішати, щоб врешті-решт збагнути, як же воно бути вчителем?

Час летить швидко ...За спиною лишилися роки студентства. З дипломом вчителя я повернулася до стін рідної школи, щоб навчати молоде покоління. Та доля моя склалася ще цікавіше, ніж я гадала. У серпні 1995 року мене було прийнято не лише в педагогічну родину, а й до лав Профспілки. З того дня стоять я і Профспілка завжди поряд.

Мене, тоді ще молоду колегу, підтримували адміністрація та профспілковий комітет мого колективу. Члени профспілки неодноразово мені допомагали в професійному зростанні, підтримували, пояснювали, вчили, підбадьорювали. З ними я поділяла свої радощі. Це заміжжя,народження діточок... Впевнилась, так важливо мати надійних друзів, просто товаришів, які підтримають тебе в радісну хвилину. Чудові привітання звучали в ці дні для мене і моєї родини саме від членів профспілки.

Завдяки Профспілці я змогла побувати на лікуванні в санаторії і у мене народилася чудова донечка. Пройшло майже 16 років з того щасливого дня, але я до цих пір вдячна за підтримку, душевну теплоту, здатність розуміти і серцем, і розумом. Тож я впевнилася в тому, що робота профспілки, це: розуміння, повага, розвиток, щедрість, чесність, радість, боротьба, праця, творчість, вимогливість, енергійність, спілкування.

2005 рік... Загальні збори колективу... Мене обирають головою первинної профспілкової організації КЗ "Кам'янська ЗОШ І-ІІІ ступенів". Трудовий колектив довірив мені захищати трудові, соціальні права та інтереси кожного члена Профспілки.

Я замислилась: "Чи зможу я з цим справитися? Чи зможу витримати випробування, які приготувало мені життя? Чи не зазнаю фіаско? Думки, думки, думки... Неспокійні, тривожні.

Як стати справжнім головою,як повести за собою колектив, що для цього потрібно?
Талант? Можливо.
Мистецтво? Так, і мистецтво.
Майстерність? І майстерність також!

Усе це правильно. Але й майстерність і талант - це на 99% наслідки наполегливої праці. І цього замало. А головне - це людяність, добре слово і вміння проникатися душею та серцем до проблем кожного. Тому моїм девізом в роботі стали слова Ліни Костенко: "Віддай людині крихітку себе. За це душа поповнюється світлом."

Робота в Профспілці для мене стала періодом цілеспрямованої діяльності, творчості, ініціативи, роботи не задля "галочки", а для благополуччя людей, які тобі довіряють. І в цьому мені пощастило, бо дієвий профспілковий комітет, обраний нашим колективом, є моїм надійним помічником. Мене оточують відповідальні, творчі, ініціативні члени мого профспілкового комітету. Це люди різного віку, соціальності, вдачі, але всіх нас об’єднує бажання зробити життя членів профспілки і своє особисте, змістовним, цікавим, корисним.

З чого починали? З чіткого планування роботи ПК, гласності в своїй діяльності, чіткого виконання рішень, творчої ініціативи. Що, на мою думку ,вдалося зробити ? Перш за все колектив живе повноцінним життям. Є напружені трудові та життєві будні, є і прекрасні свята. А головне , що є відчуття впевненості в захищеності, турботі про кожного члена профспілки .

Можна з упевненістю сказати ,що наша профспілкова організація міцно тримає свою руку на пульсі життя колективу і тому є органічною частиною школи. На сьогодні ПК розв'язує чимало проблем: охорона праці, дозвілля, оздоровлення працівників та їхніх дітей, проблеми молоді, пенсіонерів, ветеранів праці. Доля і далі веде мене по дорозі - професія і профспілка.

Ця спільна дорога - дорога мого життя. І сьогодні я можу сказати, що робота на посаді голови ППО КЗ "Кам'янська ЗОШ І-ІІІ ступенів" є для мене прекрасною школою життя в ім'я професії ,яку обрала і якою горжуся.

Це все можна назвати одним реченням "Двадцять два роки в одній школі і в одній Профспілці". То ж, вважаю, що я - успішна людина, і моя символічна вуглинка світить мені на життєвій стежині уже багато років. Я прагну і бажаю працювати так, щоб вона ніколи не згасла.

Тож, я потрібна Профспілці, Профспілка потрібна мені!

Голова
ППО КЗ “Кам’янська ЗОШ
I-III ст.” Василівської
районної ради
Семеренко Н.В.