Вірші завжди єднали всі народи,
Поетів прославляли крізь віки,
Але немає краще нагороди,
Ніж нам дають єднанням Профспілки.
В поезії рядки єднає рима,
Профспілка, ж, переслідує мотив,
Щоб з керівництвом за великими дверима
Єднався компромісом колектив.
(Шутько А.І.

«Ну от, не мала баба клопоту – купила порося!», - пробурмотіла я та й замислилася. От що б ви сказали, коли б вам запропонували висловитись на тему «Профспілка в моєму житті»? Чи можу я говорити лише про своє життя, коли воно завжди пливе, летить, а часом бурхливо вирує поруч з життям інших освітян. Нас 26, таких різних за темпераментом і характером, за вподобаннями і поглядами, але поєднаних у дружню родину первинну профспілкову організацію комунального закладу «Приморська ЗОШ І-ІІІ ступенів».

Що нас тримає разом? І що допомагає у вирі життєвих подій приділяти увагу нашим 18 колегам-пенсіонерам? Відчуття міцного дружнього плеча, яке завжди поруч: і в горі, і в радості. Адже так приємно кожному спілчанину в свій день народження почути найтепліші вітання від колег. А в ювілей, як заведено саме у нас, отримати спеціальний альбом з фото, вітаннями, віршами, присвяченими саме імениннику.

Так, наш профком турботливий, як мати-бджілка,
Наш рій шкільний об’єднує в профспілку.
З весіллями, з родинами, із ювілеєм привітання,
А для учасників «Учитель року» ще й премія за їх старання.

Нехай вас і нас обминають лихо і хвороби, але коли вже таке трапляється, то кожен знає – саме профспілка допоможе: словом, ділом, коштами. Бо немає у нас у колективі байдужих. І в цьому заслуга тих, хто зміг об’єднати, пояснити важливість нашої спільноти і завжди тримав руку на пульсі життя Профспілки працівників освіти і науки України. В нашій організації цей міцний каркас закладено нашими колегами Стапенченко Лідією Володимирівною, Самойленко Марією Олексіївною, Костюк Катериною Кузьмівною, Касьяненко Ніною Василівною. Пригадую рік 1996. Півроку не отримували вчителі зарплатні, а наші колеги організували і написання заяв, і відвідування суду. І перемогли! Отримання ділянок для ведення господарства, організація договорів про їх обробіток, вирішення спірних питань у колективі – все це з честю вирішували Підгорний Андрій Іванович та Шелгунова Наталія Олександрівна.

А збори наші – завжди шквал емоцій,
Наваляться проблеми наче сніжний ком.
Ідуть роки – та ми не змінюєм традицій,
І всім дає енергію шкільний профком!

Ой все медком та медком…А ложка дьогтю? Є, є й у нас проблеми. За минулі роки декілька наших колег вийшли з профспілки, хто з релігійних поглядів, а хто з меркантильних інтересів. Та невже ж лише грошима можна виміряти турботу про безпечні умови праці, створення емоційного позитивного настрою в колективі під час спільних поїздок у кіно, театри, радістю від туристичних походів, пікніків на природі, веселих конкурсів під час святкувань Дня вчителя і Нового року. У Гімні Федерації профспілок України є чудові слова:

Коли неправди біль стискає горло,
Порушений закон, до розпачу лиш крок,
Людина йде з надією у серці
Шукати захисту до профспілок.

Це так. Всі сучасні реалії, електронні петиції, Всеукраїнські акції, вимоги щодо зміни рівня заробітної плати, представництво наших освітянських інтересів на всіх рівнях, контроль за безпекою на роботі і ще безліч щоденних клопотів – все це турботи нашої голови первинки Перевалової Вікторії Анатоліївни. Тож сподіваємось, що діючи разом, ми досягнемо того, що всі матимемо гідні зарплати, чудовий відпочинок, якісне медичне забезпечення і (чом би не помріяти) – зменшення пенсійного віку та реальне, а не номінальне збільшення освітянських пенсій. Тож підтримаємо наші профспілки!

Профспілки України! Укріпляймо ряди,
Наша сила у єднанні на шляхах боротьби.
Ми за право на працю, соціальні права,
Ми за право народу на достойне життя.

ПК
КЗ “Приморська ЗОШ
I-III ступенів”
Василівського району