Шановні пане Жульбер і пан Ніколас, ми  вітаємо вас в Україні!

 

Ми знаємо, що було докладено чимало зусиль з вашого боку, щоб такий візит відбувся. Сподіваємось, що наша зустріч буде взаємно корисною і матиме подальший продуктивний розвиток.

 

Не маю сумніву, що ви добре ознайомлені з ситуацією в нашій країні, як український народ мужньо захищає свою незалежність, свободу і право на демократію та своєю працею забезпечує  життєдіяльність карїни.

 

Тому тезово хочу привернути вашу увагу до окремих питань, що турбують профспілки і трудящих, які на наш погляд, доповнять інформацію, яку ви маєте  і  зможете використати під час наступних зустрічей в органах державної влади і з роботодавцями та в подальшій вашій роботі.

 

На окупованих територіях, а це 26%, профспілкові організації змушені припинити свою діяльність. Працівники і профактивісти піддаються дискримінації і  примусу до праці.

Ми знаємо, що Адміністративна Рада МОП тримає на контролі  ситуацію в Україні і в жовтні-листопаді буде розглядати ці питання.

 

Наша позиція: не допускати навіть у дискусіях, що  українські і російські працівники однаково потерпають від війни.  Є суттєва різниця – росіяни виробляють снаряди, ракети, бомби, якими знищують українців. А ФНПР підтримала військову агресію проти України. проте її представник знову став членом Адмінради! 

 

Ми знову наполягаємо на закритті офісу МОП у Москві. І щоб МОП більш жорстко реагувала на факти примусу до рабської праці на окупованих територіях.

 

Щодо становища працівників, змушені констатувати, що на період воєнного стану, введені певні обмеження, які звужують права працівників. Не всі вони об’єктивно обумовлені і неприпустимі в подальшому.

 

Прикро, що уряд також вдався до «замороження» соціальних стандартів на наступні три роки, і водночас запропонував підвищити податки на працівників, а провладна більшість у парламенті підтримала ці «жорсткі» новації у першому читанні  законопроекту про Державний бюджет на 2025 рік.

 

ФПУ та СПО профспілок заявили про свою рішучу незгоду з такими діями влади. Адже в умовах  в умовах воєнного стану робітники і так постраждали – реальна зарплата зросла на 8%, тоді як інфляція і девальвація гривні обезцінила грошові доходи більше ніж на третину. І як це взагалі розуміти, коли в Берліні уряд презентував середньостроковий план відновлення з економічним зростанням понад 6% і покращення добробуту, а іншим своїм рішенням заганяє працівників у бідність? Запитайте, де правда?

 

Хочу привернути вашу увагу, що на ці реформи в Україні впливають два потужні центри впливуц: з одного боку США і Великобританія, які надають значну технічну і фінансову допомогу українському уряду для просування англосаксонської моделі, а інший – це ЄС, який спонукає українську владу до впровадження європейської моделі. До речі вона більше сприймається суспільством, оскільки за Конституцією, Україна є соціальною державою.

 

Суперечливість цих підходів соціальні партнери відчувають постійно  і при опрацюванні  проєктів Трудового і Соціального кодексів та інших  питань трудової і соціальної політики. Внаслідок цього деякі права працівників і навіть профспілок здобуті в минулий період переглянуті владою в сторону лібералізації і зниження державних гарантій, а деякі втрачено взагалі.

 

Ми постійно проводимо моніторинг і аналіз законодавчих актів, які несуть ризики для працівників. І надаємо парламенту і уряду свої висновки і пропозиції. Лише в цьому році цей обсяг становив понад 600 НПА, третина з них (35%) не була підтримана СПО профспілок. Однак в умовах моно більшості однієї політичної сили в уряді, парламенті, Офісі Президента та встановленої на період воєнного стану заборони проведення масових зібрань, колективні дії та проведення страйків, у профспілок залишився фактично один спосіб захисту  своїх пропозицій – це професійне переконання влади в їх законності та соціальній справедливостіІ Донести це до широкого загалу людей через ЗМІ об’єднані в «Єдині новини» теж практично не можливо.

 

Пане комісаре, на наш погляд, ЄС має більш рішуче стати на захист верховенства права, прав працівників і профспілок, зокрема в переговорному процесі вступу України до ЄС. Надати технічну і фінансову допомогу  нашим об’єднанням профспілок, щоб посилити кадрову та інституційну спроможність здійснювати експертно-аналітичну роботу в рамках завдань визначених Угодою про асоціацію із залученням громадянського суспільства. На членські внески спілчан охопити весь масив нормотворення неможливо. В той же час ми бачимо які вагомі гранти та міжнародну допомогу отримують на реформи урядові структури і в рази більшу зарплату платять своїм виконавцям. Має  бути справедливий пропорційний розподіл міжнародної допомоги і для соціальних партнерів, які виконують таку є роботу.

 

Хочу запевнити  пане Хунбо, що українські профспілки і далі будуть підтримувати дії МОП щодо просування міжнародних трудових норм і соціальної справедливості в сфері праці та нового Суспільного договору. Відкриття офісу МОП в Україні додасть нам сили та більшої спроможності в цих справах.

 

Здавалося б для консолідації всіх сил суспільства такі плани мали виноситися на суспільне обговорення, спочатку тут, в Україні, а не закордоном, щоб було розуміння і підтримка своїми громадянами а не навпаки як це має місце.

 

Тому ми пропонуємо МОП і ЄС  спільно з сторонами соціального діалогу України завчасно підготувати дискусійну платформу стосовно забезпечення стійкості ринку праці на майбутню міжнародну конференцію з відбудови України, яка відбудеться у Римі. До речі, ми знаємо, що італійський уряд виявляв готовність надати в цій справі фінансову підтримку. Чому б цим не скористатися?

 

Це стосується так само й інших важливих питань, які мають, у першу чергу, обговорюватися сторонами соціального діалогу на площадці Національної тристоронньої соціально-економічної ради.  Проте, цей інститут не працює тривалий час, не зважаючи на наполегливі пропозиції, звернення сторін як профспілок, так і роботодавців до Уряду і Офісу Президента, який координує роботу секретаріату Національної ради і Національної служби посередництва і примирення.

 

Звертаюся до Вас, пане Ніколасе. Ви завжди наголошуєте, що  соціальний діалог – це є частина європейської соціальної моделі. Й, очевидно, що  український уряд і роботодавці  та європейські бізнес-асоціації теж  мають це зрозуміти, і дотримуватися цих правил, тут в Україні. Прошу на зустрічах які ви планує сьогодні та в майбутньому акцентувати на цьому їхню увагу, щоб надалі це не стало перешкодою на шляху набуття членства в ЄС та  провокування трудових конфліктів.

 

Як відомо кожні півроку проводяться саміти  ЄС-Україна  за участі урядів і парламентарів. Ми пропонуємо, а ЄКП підтримує, щоб цей формат міжнародної співпраці був доповнений третьою стороною , а саме проведення самітів соціальних партнерів.

 

Вважаємо, що при обговоренні Договору про асоціацію, зокрема глави 21 «Співробітництво у галузі зайнятості, соціальної політики та рівних можливостей» у відповідних двосторонніх комісіях, задля об’єктивності оцінки,  мають бути присутні представники профспілок і роботодавців, а не лише урядовці.

 

Просимо надати сприяння в просуванні Європейської соціальної опори в Україні. А також розглянути можливість введення омбудсмена з соціального діалогу і соціальної політики в Україні, як це передбачається в країнах ЄС у 2025 році. Адже у роботодавців є бізнес омбудсмен.

 

При реформуванні фондів соціального страхування, профспілки втратили право паритетної участі в управлінні цими фондами тобто і повноцінного захисту прав працівників.

 

Чиняться спроби владою розмити класичний тристоронній діалог так званим громадянським суспільним, в якому як профспілки, так  і роботодавці втратять паритетне представництво, з чим ми категорично не погоджуємося.

 

Більш того, голова парламентського комітету з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів Галина Третьякова і голова правлячої партії «Слуга народу», заступниця голови Комітету ВРУ з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування. Олена Шуляк звернулися до уряду з пропозиціями створити «Раду профспілкових лідерів» у липні 2023 року, які будуть більш лояльними до проведення ліберальних реформ в Україні. Тобто фактично відсторонити реальні репрезентативні об’єднання профспілок. Добре, що уряд не пішов на порушення Закону України «Про соціальний діалог». 

 

І нарешті, влада намагається забрати у державну власність офісні приміщення та навчальні центри Федерації профспілок. Із цього приводу урядом подано до парламенту два законопроєкти, а Агентством з розшуку активів набутих злочинним шляхом (вдумайтесь в це), ще до прийняття законодавчих рішень вже проводяться конкурси на управління профспілковими об’єктами. Зокрема, і на Будинок профспілок, де перебувають більше 40 всеукраїнських профспілок та Київська обласна рада профспілок. Тобто викинути профспілки на вулицю!

 

Хотів би нагадати пане Хунбо, що на скаргу, яку ФПУ подала до МОП у 2022 році щодо порушення Конвенції №87, було конструктивне реагування, і українському уряду запропоновано провести консультації з профспілками та досягти взаємоприйнятного рішення. Замість цього голову СПО профспілок на національному рівні навіть не допустили на засідання, на якому схвалювалися законопроекти про одержавлення майна профспілок. На ці факти відреагувала і голова Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн. Однак все поки що залишається без змін. А розгляд апеляцій в судах постійно переноситься, складається враження, що якась невидима рука цим керує. ФПУ рішуче захищатиме власність спілчан, яка нині слугує людям! Не знаходячи вирішення в Україні, ми подали заяву  для розгляду в Європеському суді з прав людинри, сподіваємось на верховенство права і справедливість.

 

Звичайно  чимало секторальних і регіональних проблем. В дискусії мої колеги хотіли б теж про них сказати.

 

На завершення, хочу сказати, незважаючи на те, що зараз ми перебуваємо в умовах воєнного стану, Федерація профспілок не склала руки, вона щоденно наполегливо працює захищаючи права працівників і допомагає людям, які опинилися в скрутному становище через російську агресію.

 

За матеріалами сайту

ФПУ