За словами Григорія Осового, профспілки не перервали можливості діалогу і  комунікації з урядом і роботодавцями з перших днів війни, якби це не було складно.

 

- Як саме цей процес відбувається?

- Зберегли чинність тристоронньої Генеральної угоди щодо реалізації соціально-економічної політики і трудових відносин на 2019-2021 роки.  Минулого року Спільний представницький орган репрезентативних профспілок на національному рівні опрацював 890 нормативно-правових актів. Взаємодіємо також  з профільними парламентськими комітетами щодо законопроектів з питань праці, соціальної політики та  регулювання соціально-трудових відносин.

 

- Мабуть, в умовах воєнного стану такий діалог проходить переважно в дистанційній формі?

- Так. І відверто кажучи,  наші пропозиції і  вимоги враховуються далеко не завжди. Тому СПО не погодив 65 законодавчих актів як такі, що звужували права працівників і профспілок. А підсилити свої позиції колективними діями, як це ми робили в мирний час, не можемо у зв’язку із законодавчими обмеженнями на період воєнного стану. Тому підчас консультацій і переговорів зі  сторонами діалогу  діємо силою  аргументованого переконання,  опираючись на Конституцію та міжнародні акти .

- Чи вдалося відновити роботу Національної  тристоронньої соціально-економічної ради?

- На жаль, ні. Незважаючи на спільні зусилля профспілкової сторони і сторони роботодавців, так і не відновила роботу Національна  тристороння соціально-економічна рада. Більш того, на противагу чинному Закону України «Про соціальний діалог»,  органами влади  ініційовано розробку нового законопроєкту про соціальний діалог. При цьому робиться спроба підмінити трипартизм – громадським діалогом.Ми сподіваємося, що наші зарубіжні партнери, візит яких ми очікуємо, під час зустрічей в українському уряді та парламенті закцентують увагу на збереженні в Україні цього загальновизнаного в світі інструменту. Адже, на  переконання профспілок, саме через механізм конструктивного соціального діалогу маємо спільно:

 

-  розробити  стратегії відбудови і оновлення України у повоєнний період;

 

- план реалізації програми з ЄС на  2024 -2027 роки щодо європейської інтеграції України;

 

- структурних реформ в економіці, зеленого переходу, трансформації ринку праці до умов ЄС, справедливої оплати праці, безпеки і здоров’я на роботі,  соціального страхування і пенсійного забезпечення  працівників тощо.

 

- Ну, мабуть, є певний сенс. Тому, що під час повномасштабної війни Генеральну угоду підкорегувати?

- Ми  усвідомлюємо , що тристороння Генеральна угода, яка була укладена в мирний час, потребує переопрацювання під виклики і загрози, які привнесла збройна російська агресія. Це  має стати актом єднання і консолідації  зусиль уряду, роботодавців і профспілок в проведенні реформ на узгоджених позиціях в інтересах  суспільства. 

 

- Що має стати основою такого документу?

- Вважаємо, що в основу нової Генеральної угоди має бути покладено Європейський стовп соціальних прав та трудових норм МОП. Ми вдячні соціальним партнерам ЄС,  які прийняли у Валь-Дюшесі  Декларацію про прогресуючий європейський соціальний діалог, поширивши її настанови  на  країни-кандидати в члени ЄС. З огляду на це було б доцільно запропонувати уряду  України запровадити посаду Уповноваженого з соціального діалогу на національному рівні на зразок спеціальної посади – європейського посланника Єврокомісії.

 

Джерело: https://blogs.korrespondent.net/blog/events/4677332/

 

За матеріалами сайту 

ФПУ