У частині 3 ст.119 Кодексу законів про працю України чітко зазначено, що за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи і посада на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб-підприємців, у яких вони працювали на час призову. 

 

Виплата мобілізованим працівникам здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». 

 

Середній заробіток мобілізованому працівнику не зберігається з 19 липня 2022 року відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин». Виняток залишається для педагогічних працівників закладів освіти, які призвані на військову службу під час мобілізації, щодо збереження середнього заробітку. 

 

Відповідно до пункту 2 статті 57 Закону України «Про освіту» за педагогічним чи науково-педагогічним працівником на час проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період за таким працівником зберігається попередній середній заробіток.  

 

Проте 22 листопада 2023 року народними депутатами України проголосовано зміни до закону, які фактично скасовують цю норму. Закон знаходиться на підписі у Президента України (Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впорядкування надання та використання відпусток, а також інших питань», реєстраційний № 8313 від 27.12.2022).

 

Профспілка спрямувала лист на ім’я Володимира Зеленського із запереченням, адже скасування таких гарантій суперечить нормам статті 22 Конституції України, якою закріплено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

 

Право на додаткову відпустку учасникам бойових дій та особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» – надається із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік відповідно до ст.77-2 КЗпП України. 

 

Наголошуємо, що додаткова відпустка не належить до щорічних відпусток і повинна бути використана протягом календарного року, тому якщо працівник не реалізував своє право скористатися нею, то вона не переноситься на наступний рік. 

 

Право на відпустку без збереження заробітної плати відповідно до ст.25 Закону України «Про відпустки», яка надається за бажанням працівника в обов'язковому порядку щорічно тривалістю до 14 календарних днів. 

 

Відповідно до ст.10 Закону України «Про відпустки», надання повної тривалості щорічної відпустки до настання шестимісячного терміну безперервної роботи у перший рік роботи на даному підприємстві за бажанням працівника, а саме особам, звільненим після проходження строкової військової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу або альтернативної (невійськової) служби, якщо після звільнення із служби вони були прийняті на роботу протягом трьох місяців, не враховуючи часу переїзду до місця проживання. 

 

Ст. 42 Кодексу законів про працю України зазначено, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці і при рівних умовах таке право надається також працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, – протягом двох років з дня звільнення їх зі служби. 

 

Відповідно до п.1 ст.2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

 

Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» гарантує виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності в розмірі 100 процентів середньої заробітної плати незалежно від стажу роботи.

 

За матеріалами сайту

ЦК Профспілки