На «гарячу профспілкову лінію» звертаються з питанням щодо терміну попередження працівників при їх вивільненні під час воєнного стану.

 

Згідно з частинами першою, третьою статті 49-2 Кодексу законів про працю України  (далі – КЗпП), про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

 

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

 

Одночасно з попередженням про звільнення в зв’язку зі змінами в організації виробництва й праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених КЗпП.

 

Частиною четвертою статті 49-2 КЗпП передбачено, що вимоги частин першої-третьої цієї статті не застосовуються до працівників, які вивільняються в зв’язку зі змінами в організації виробництва й праці, пов’язаними з виконанням заходів під час мобілізації, на особливий період.

 

Положення частини четвертої статті 49-2 КЗпП стосуються виключно тих працівників, зміна організації виробництва й праці яких безпосередньо пов’язана з виконанням заходів під час мобілізації, на особливий період.

 

Відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»,  мобілізація – це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту – на організацію й штати воєнного часу. Для працівників підприємств, установ, організацій, у яких зміни в організації виробництва й праці не пов’язані з виконанням мобілізаційних завдань, які продовжують роботу під час воєнного стану та не залучаються до мобілізаційних заходів, вимоги частин першої-третьої статті 49-2 КЗпП застосовуються в повному обсязі.

 

Враховуючи вищевикладене, у випадку вивільнення працівників під час дії воєнного стану в зв’язку зі змінами в організації виробництва й праці, не пов’язаними з виконанням мобілізаційних завдань, застосовується порядок, передбачений Главою ІІІ-А КЗпП, за винятком вимог статті 43 щодо попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації на звільнення працівника.

 

Оскільки відповідно до частини другої статті 5 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2136-IX, у період дії воєнного стану норми статті 43 КЗпП не застосовуються, крім випадків звільнення працівників підприємств, установ або організацій, обраних до профспілкових органів.

 

З роз’яснення Головного управління Держпраці у Запорізькій області з цього питання можна ознайомитися за посиланням - роз'яснення Держпраці.