З початком повномасштабного вторгнення Росії за кордоном опинилися значна кількість українських школярів. Хтось залишається в інших країнах із міркувань безпеки, хтось вважає, що закордонна освіта відкриває ліпші перспективи у майбутньому, а чиїсь батьки бояться економічної кризи і залишитися в Україні без роботи.

 

16 червня 2022 року в Українському кризовому медіа-центрі відбулося експертне обговорення питань початку нового навчального року в умовах війни. Експерти з’ясовували – як відтік дітей шкільного віку вплине на зайнятість освітян і чи загрожує українським вчителям безробіття вже з 1 вересня та разом із представниками влади аналізували які можливі кроки для їх підтримки. 

 

 

За інформацією органів управління освітою на сьогодні 671 тисяча школярів перебуває за кордоном, приблизно 70 тисяч змінили місце перебування і вступили до школи в інших регіонах України. Також за кордоном перебуває 24 тисячі учителів. 

 

За словами Юрія Кононенка, начальника головного управління загальної середньої та дошкільної освіти МОН, це великі цифри, адже загалом цього року в Україні нараховувалося майже 4 мільйони 200 тисяч школярів.

 

Разом із тим, масовий виїзд дітей шкільного віку за кордон не може бути підставою для скорочення освітян. 

 

 

Заступник Голови Профспілки Сергій Романюк наполягав на тому, що класи, які вже сформовані, мають і надалі фінансуватися в визначеному обсязі. Він пояснював, що на період військового стану не можна вносити зміни в бюджетне фінансування і освітню субвенцію розподіляти за тією прогнозованою наповненістю класів, яка може виникнути в цей період.

 

Сергій Романюк також підкреслив, що з 1 липня, коли освітні субвенції будуть дещо скорочені, і якщо будуть недоплачувати вчителям, то це можна робити тільки за необов’язковими статтями (наприклад, за складність і напруженість роботи, тобто, ті надбавки, які у граничному розмірі). Кошти, які передбачені законодавством на заробітну плату, повинні виплачуватися повною мірою.

 

 

Учасники обговореннятакож розповіли, що, на жаль, вже зараз поширені випадки, коли освітян звільняють та не виплачують заробітні плати пояснюючи це зовсім не браком навантаження чи недостатнім фінансуванням.

 

З іншого боку – є і об’єктивні причини, через які освітяни не отримують заробітну плату. Наприклад, втрата доступу до казначейських рахунків, від’їзд або загибель відповідальних за перерахування коштів тощо. Учасники підкреслили, що такі проблеми необхідно вирішувати системно, адже наразі є тільки точкові рішення.