Європейські країни мають розпочати підготовку до довгострокової інтеграції новоприбулих.

 

Вторгнення Росії в Україну вже призвело до появи понад двох мільйонів біженців, багато з яких було прийнято у Польщі та інших центрально- та східноєвропейських країнах. Гуманітарний відгук був дуже привітним, незважаючи на те, що в минулому ці країни чинили опір наданню подібної підтримки особам, які шукають притулку з країн Близького Сходу та Північної Африки. Звичайні громадяни, організації громадянського суспільства та державні установи об’єдналися, щоб забезпечити прикордонні міста пайками, засобами першої допомоги, одягом, житлом та транспортом.

 

Незважаючи на те, що економіка Росії та України найбільше страждає від вторгнення Росії, економічні наслідки війни не обмежаться країнами, які ведуть бойові дії. Щоб знизити ризики, країни мають розпочати розробку планів відновлення вже зараз.

 

Європейський Союз оголосив, що всі українські біженці отримають тимчасовий (від одного до двох років) захищений статус незалежно від того, де вони подають заяву на його отримання. Дублінську конвенцію, яка вимагає, щоб перша країна в’їзду оцінювала заяви мігрантів про надання притулку, було скасовано. Залишається сподіватися, що тепер ЄС наслідуватиме єдиний процес для всіх майбутніх прохачів притулку, незалежно від кольору їхньої шкіри.

 

Є також надія, що незабаром запанує мир, що зробить останній приплив біженців до Європи тимчасовим та оборотним. Але, враховуючи величезні масштаби руйнувань в Україні та затяжні наслідки війни (і пандемії) для її економіки, країни-члени ЄС мають бути готовими прийняти біженців у середньо- та довгостроковій перспективі. І щоб уникнути зворотної реакції, яка послідувала за попередніми напливами біженців, вони вже повинні вжити заходів з інтеграції новоприбулих у свої суспільства.

 

Значною мірою неготові

 

Приплив людського капіталу може принести величезну користь економіці багатьох країн ЄС за умови, що процес переселення буде організовано належним чином. Поточна ситуація викликає дві важливі міркування.

 

По-перше, на відміну від західноєвропейських країн нові держави-члени ЄС все ще мають дуже невеликий досвід масштабної імміграції. Залишаючись досі замкненими та непривітними, їхні інститути та населення значною мірою не готові до цього. По-друге, приплив українців до цих країн здебільшого складався з жінок та дітей, бо чоловіки бойового віку залишилися у країні походження. Тому механізми інтеграції повинні враховувати гендерні та вікові особливості.

 

У міру переселення українських біженців до Європи пріоритетним завданням буде допомога їм у пошуку безпечного, доступного та відповідного житла. Аварійні будинки та притулки не є життєздатними довгостроковими механізмами, і національним та муніципальним органам влади доведеться працювати з приватними постачальниками житла, щоб знайти довгострокові рішення – завдання, ускладнене нещодавнім стрімким зростанням цін на нерухомість.

 

Перепрофілювання нерухомості, призначеної для короткострокового проживання, може стати непоганим початком з огляду на те, що туризм у ЄС ще не відновив свій рівень до пандемії. А активістськи налаштовані муніципалітети можуть навіть вимагати від спекулянтів та мегаорендодавців використовувати квартири, як це нещодавно спробував зробити Берлін. Ці перші кроки можуть бути підкріплені інноваційним державно-приватними партнерствами, такими як лабораторії з розміщення біженців, спільне проживання, перехідні квартири та схеми суборенди.

 

Втрачена шкільна освіта

 

Оскільки діти становлять значну частину переміщених осіб, програми, які допомагають їм надолужити втрачену шкільну освіту, матимуть вирішальне значення. Урядам слід звернутися до волонтерів, педагогічних інститутів та неурядових організацій, щоб допомогти заповнити прогалини, поки вони працюють над розширенням існуючих шкільних закладів. Хорошим прикладом є берлінський проєкт «Знову в строю», який досяг великих успіхів завдяки децентралізованому підходу до надолуження упущеної освіти для молодих сирійських біженців. У Празі проєкт «Український однокласник» вже мобілізував мережу шкіл для забезпечення україномовних вчителів для українських учнів. Подібні зусилля слід розповсюдити по всьому ЄС.

 

Крім надання житла, освіти та фінансової підтримки урядам також необхідно полегшити вихід українських жінок на ринки праці ЄС. Крім пропозиції навчання професійних навичок та підприємницької діяльності, уряди країн ЄС мають зосередитись на усуненні бюрократії, яка заважає працевлаштуванню здібних та бажаючих працювати біженців.

 

Власна робота проєкту «Фенікс» на Кіпрі, а також численні дослідження підтверджують, що розширення фінансових можливостей жінок призводить до кращих результатів для мігрантів. Але серед найбільших перешкод на шляху розширення прав та можливостей жінок-мігрантів – недостатня мовна підготовка та відсутність доступу до догляду за дітьми. Тут досвід пандемії дає уроки, як діяти далі. За допомогою онлайн-навчання навчальні заклади повинні мати можливість розпочати проводити мовні заняття одразу після прибуття біженців. І хоча традиційні дитячі садки можуть бути перевантажені, цифрові інструменти для об’єднання рішень щодо догляду та розподілу обов’язків між матерями-мігрантами можуть стати тимчасовим заходом.

Європейські міністерства праці повинні тісно співпрацювати з компаніями, рекрутерами та службами підбору вакансій, щоб забезпечити швидке працевлаштування кваліфікованих працівників. У цьому може допомогти переклад та перевірка за допомогою штучного інтелекту, а також полегшення процесу визнання дипломів та технічних кваліфікацій. Аналогічно, університети та технічні навчальні заклади повинні проявляти гнучкість, щоб врахувати пізній початок занять, відсутність документів та курсові роботи, представлені кількома мовами. Це буде коштувати того, щоб жінки-біженки здобули знання та досвід, необхідні їм для працевлаштування.

Нарешті, біженцям, які хочуть стати підприємцями, буде потрібна постійна технічна підтримка, доступ до фінансів і – що, можливо, найважливіше – наставники, які проведуть їх через процес створення бізнесу. Тут уряди могли б співпрацювати з інкубаторами підприємництва для біженців, такими як SINGA та TERN, які відпрацювали свій підхід упродовж кількох хвиль міграції у Європі.

 

Солідарна відповідь

 

Це лише кілька пропозицій для політиків, які слід розглянути, оскільки акцент усувається за межі гуманітарної допомоги. Інші завдання, такі як допомога жертвам війни у ​​подоланні травм та забезпечення адекватної підтримки психічного здоров’я, не менш актуальні та важливі для відновлення життя.

 

Досі послужний список Європи у сфері інтеграції мігрантів та біженців був нестабільним. Але з огляду на підтримку українців можна сподіватися, що це світанок нової Європи – тієї, яка виправдовує свою заяву про захист ліберальної демократії та цінності людського життя. Можливо, несподівано солідарна реакція східного блоку ЄС покаже решті, як потрібно реагувати на всіх біженців у майбутньому.

 

Автори: Хрішабх Санділья, Живка Делєва

 

За матеріалами сайту

ФПУ