7 жовтня 2021 року учасники Всеукраїнської акції протесту профспілок висунули низку вимог, одна з яких – «руки геть від профспілкового майна», на яку Уряд не тільки не відреагував, а й без проведення консультацій з громадськістю 9 грудня 2021 року схвалив два законопроєкти «Про правовий режим майна загальносоюзних громадських об’єднань (організацій) колишнього Союзу РСР» та «Про мораторій на відчуження майна загальносоюзних громадських об’єднань (організацій) колишнього Союзу РСР», якими передбачається відібрати власність громадських організацій. 10 грудня 2021 року ці законопроєкти за №№ 6420, 6421 зареєстровано Верховною Радою України. Під удар будуть поставлені якраз ті громадські організації, які за роки незалежності зберегли своє майно.

 

Передусім, це стосується майнових прав профспілок та їх організацій у всіх регіонах України, оскільки передбачається протиправне примусове відчуження, а по суті – конфіскація офісних приміщень, навчальних центрів, оздоровниць, спортивних, туристичних закладів, якими вони законно володіють впродовж багатьох десятиліть.

 

Після прийняття Конституції України, Цивільного, Господарського кодексів, за часи незалежності право власності на профспілкові об’єкти визнано державою й оформлено за профспілками згідно діючого законодавства. Тим самим держава офіційно визнала профспілки законним власником. Це об’єкти соціально-культурного, спортивного, оздоровчого, туристського призначення. Мільйони працівників та їх родини, ті, хто постраждав на виробництві, чорнобильці, ветерани праці, учасники АТО десятиліттями користуються послугами профспілкових санаторіїв, спортивних та туристичних об’єктів, відновлюють своє здоров’я і працездатність. Значна частина об’єктів були збудовані, реконструйовані й утримувались за рахунок профспілкових та інших недержавних ресурсів, коштів трудових колективів, працею мільйонів спілчан багатьох поколінь. У той же час десятки об’єктів, які примусово вилучені у профспілок і передані у державну власність, перебувають в зруйнованому стані і не використовуються. Близько 4 тисяч працівників втратили робочі місця, держава не отримує сотні мільйонів податків, а люди позбавлені соціальних послуг.

 

Слід зазначити, що за останні три десятиліття неодноразово чинилися спроби незаконно конфіскувати майно профспілок. Однак усі судові інстанції, включаючи Верховний Суд України, відхилили ці посягання, справедливо підтвердивши право власності за профспілками.

 

У 2011–2013 роках так звана «злочинна влада» намагалася шляхом масових рейдерських атак захопити об’єкти громадських організацій для подальшого розпродажу «своїм». І лише Революція Гідності 2014 року призупинила цей відвертий і нахабний пограбунок.

 

Невже й нинішня, уже демократична влада прагне продовжити протиправні дії попередників, або у цієї влади настільки кепські справи, що після розпродажу державного майна врятувати бюджет можна тільки пограбувавши громадські організації?

 

Європейський суд з прав людини вже звернув увагу на очевидну непослідовність національної практики винесення рішень судами України в питанні статусу власності професійних спілок, а також на незаконність втручання держави Україна в майнові права професійних спілок у частині вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (з відповідними протоколами).

 

На захист українських профспілок рішуче виступили Міжнародна та Європейська конфедерації профспілок, Загальноєвропейська регіональна рада МКП, зарубіжні національні профцентри, які попереджали Президента України, Голову Верховної Ради України, Прем’єр-міністра України про неприпустимість неправових дій стосовно профспілок. За міжнародним рейтингом МКП Україну вже віднесено до групи недемократичних держав, де права профспілок не забезпечуються.

 

Ми вимагаємо від влади припинити порушення Конституції, тиск на профспілки і громадські організації, а від Кабінету Міністрів – негайно відкликати дані законопроєкти.

У разі ігнорування наших вимог закликаємо профспілкові та громадські організації до консолідованих дій, аби дати рішучу відсіч спробам порушення Конституції та Закону, аж до висунення політичних вимог, а також вимагати притягнення до встановленої законодавством відповідальності посадових осіб – ініціаторів перешкоджання законній діяльності профспілок та інших громадських організацій.