Законодавче визначення порядку надання соціальної додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину — інваліда з дитинства підгрупи А I групи (далі — соціальна відпустка на дітей), закріплене у ст. 182¹ КЗпП України  і статті 19 Закону України «Про відпустки»:

 

 

Соціальна відпустка на дітей належить усім працівникам, незалежно від галузевої належності установи (організації, закладу), в якій вони працюють. Тобто ця відпустка (за наявності права на неї) за одними і тими ж правилами надається медпрацівникам, педагогічним і науково-педагогічним працівникам, держслужбовцям, посадовим особам місцевого самоврядування та іншим.

 

Більш детально.

 

 

Одинокою матір’ю для цілей визначення права на соціальну відпустку на дітей є: жінка, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено у встановленому порядку за вказівкою матері; вдова; жінка, яка виховує дитину без батька (в тому числі і розлучена жінка, яка виховує дитину без батька).

 

Якщо жінка знаходиться в зареєстрованому шлюбі з батьком дитини, то вона  не підпадає під визначення одинокої матері для цілей надання відпустки на дітей. Причина: вона перебуває у зареєстрованому шлюбі із батьком дитини. У цьому випадку не має значення факт проживання батька окремо від родини, оскільки батько може брати участь у вихованні дитини, навіть не проживаючи з нею.

 

 

Під визначення «одинока мати» підпадає також  розлучена жінка, яка виховує дитину без батька.

 

При цьому факт виплати батьком аліментів для надання соціальної відпустки на дітей значення не має. Для цілей виникнення права на відпустку на дітей головною умовою є відсутність участі батька саме у вихованні дитини.

 

У наведеній ситуації працівниця матиме право на соціальну відпустку на дітей за підставою «одинока мати» лише у тому разі, якщо батько дитини не бере участі у її вихованні. Для отримання права на дану відпустку на дітей жінка повинна надати за місцем роботи:

 

- копію свідоцтва про народження дитини;

 

- копію свідоцтва про розірвання шлюбу з батьком дитини;

 

- довідка за місцем проживання, що дитина проживає разом з матір’ю;

 

 - документи, що підтверджують факт відсутності участі батька у вихованні дитини:

 

— рішення суду про позбавлення батька батьківських прав;

 

— довідка зі школи (садочка) про те, що батько не бере участі у вихованні дитини (не спілкується з вихователями/вчителями, не забирає дитину додому, не бере участі в батьківських зборах) тощо.

 

 

Для визначення статусу «одинока мати» враховані усі умови: батько дітей помер й відповідно не бере участі у вихованні дітей, а новим чоловіком  її діти  не усиновлені. При цьому той факт, що новим чоловіком жінки не усиновлені її діти від першого шлюбу, може свідчити про те, що він не бере участі у їх вихованні. Статтею 260 Сімейного кодексу України передбачено право мачухи, вітчима, а не обов’язок брати участь у вихованні малолітніх, неповнолітніх пасинка, падчерки.

 

Для роботодавця підтвердженням того, що новим чоловіком  не усиновлені  діти від попереднього шлюбу, є свідоцтва про народження дітей, в якому дані батька дитини й дані нового чоловіка у свідоцтві про шлюб не збігаються. Річ у тім, що при усиновленні видається нове свідоцтво про народження дитини ( стаття 233 СКУ).

 

Таким чином, ця жінка має право на соціальну відпустку на дітей одразу за двома підставами: «жінка, яка має двох дітей віком до 15 років» і «одинока мати» (тривалість — 17 календарних днів).

 

 

Жінка, яка має дітей від особи, з якою вона не перебувала і не перебуває в зареєстрованому шлюбі, але з якою вона веде спільне господарство, разом проживає і виховує дітей,  не має права на одержання соціальної відпустки на дітей як одинока мати.

 

 

Статтею 19 Закону про відпустки визначено право на соціальну відпустку на дітей лише для жінок, які працюють і мають двох або більше дітей віком до 15 років. Тоді як такою відпусткою може скористатися лише батько, який працює і виховує дитину без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі) (одинокий батько).

 

До категорії «одинокий батько» належать: чоловік, який не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини записаний як її батько; вдівець чи розлучений чоловік, який виховує дитину без матері.

 

У даному випадку працівник не підпадає під визначення одинокого батька, оскільки виховує дітей у шлюбі разом з їх матір’ю. Відповідно цей працівник не має права на соціальну відпустку на дітей.

 

 

Граничний вік дитини, до досягнення якого вона враховується при визначенні права на соціальну відпустку на дітей за підставою «жінка, яка має двох дітей віком до 15 років», становить 15 років.

 

Надання соціальної відпустки на дітей прив’язане до календарного року. Тож соціальна відпустка на дітей надається в будь-який час календарного року, незалежно від відпрацьованого часу та дати народження дитини.  Не має значення, коли народилась дитина (2 січня чи 30 грудня). Головне, що в цей календарний рік. А уже починаючи з року, наступного за роком, у якому дитина досягла граничного віку, працівник втрачає право на отримання соціальної відпустки на дітей.

 

У наведеному запитанні старшій дитині працівниці (із її двох дітей) виповнилося 15 років у травні 2017 року. Тому у неї, як у «жінки, яка має двох дітей віком до 15 років», останній раз виникає право на соціальну відпустку на дітей за 2017 рік.

 

При цьому вона може скористатися днями соціальної відпустки на дітей, право на які вона отримала у 2016 і 2017 роках, і після виповнення її старшій дитині 15 років (після досягнення граничного віку для цілей визначення права на цю відпустку). Тож оформити цю відпустку (за 2016 і 2017 роки) вона може і у червні 2017 року (або у подальшому, у тому числі наступних роках).

 

Терміну давності ці відпустки не мають.

 

 

За 2017 рік у неї більше не виникає право на соціальну відпустку на дітей за підставою «жінка, яка має двох дітей віком до 15 років», оскільки у 2017 році її старша дитина (із двох дітей) досягла 16 років, а тому вона більше не враховується для цілей визначення соціальної відпустки на дітей за вказаною підставою.

 

За 2017 рік у жінки є право на соціальну відпустку на дітей за підставою «жінка, яка має дитину-інваліда», оскільки станом на 2017 рік її молодшій дитині — інваліду виповнилося 7 років. Тобто вона ще не досягла 18 років — граничного віку, після досягнення якого особа не вважається дитиною.

 

 

У неї виникає право на соціальну відпустку на дітей за підставою «одинока мати» за 2017 рік незважаючи на те, що у цьому році померла дитина, стосовно якої і надавалася ця відпустка. Скористатися цими днями соціальної відпустки на дітей за 2017 рік вона може і після смерті дитини (навіть у наступних роках).

 

 

У загальному випадку  одинока мати має право на соціальну відпустку на дітей до досягнення дитиною 18 років. Але вона втрачає право на соціальну відпустку на дітей, якщо її дитина набуває повної цивільної дієздатності до виповнення 18 років (повноліття).

 

Повна цивільна дієздатність може бути надана, зокрема, неповнолітній особі, яка записана матір’ю дитини ( частина  1 статті  35 Цивільного Кодексу України).

 

У наведеній ситуації одинока мати, донька якої у віці до 18 років народила дитину, втрачає право на соціальну відпустку на дітей за підставою «одинока мати». Причина: донька працівниці, для догляду якої вона отримувала соціальну відпустку на дітей за підставою «одинока мати», набула повної цивільної дієздатності до досягнення 18 років у зв’язку з народженням нею дитини.

 

У наведеному  випадку останній раз право на соціальну відпустку на підставою «одинока мати» виникає у працівниці за 2017 рік. Починаючи з 2018 року вона втрачає це право.

 

 

Якщо працівник не зможе документально підтвердити своє право на соціальну відпустку на дітей, роботодавець має право відмовити в наданні цієї відпустки.

 

 

Тривалість соціальної відпустки на дітей за наявності однієї підстави для її надання становить 10 календарних днів. За наявності декількох (двох і більше) підстав для надання цієї відпустки, її загальна тривалість становить 17 календарних днів ( ст. 19 Закону України «Про відпустки»).

 

Кожну підставу, визначену у ч. 1 ст. 19 Закону України «Про відпустки», слід вважати окремою підставою для цілей визначення тривалості соціальної відпустки на дітей. При визначенні підстав для отримання права на соціальну  відпустку на дітей одну дитину може бути враховано кілька разів.

 

 

За 2017 рік  має бути надана соціальна відпустка на дітей за двома підставами «жінка, яка має трьох дітей віком до 15 років» і «одинока мати» тривалістю 17 календарних днів.

 

 

У цьому випадку жінка має право на соціальну відпустку на дітей як «жінка, яка має двох дітей віком до 15 років» і «жінка, яка має дитину-інваліда». За двома підставами тривалість цієї відпустки становить 17 календарних днів.

 

 

Вона має право на соціальну відпустку на дітей тривалістю 17 календарних днів, оскільки вона має право на цю відпустку одразу за двома підставами «жінка, яка має двох або більше дітей віком до 15 років» та «жінка, яка всиновила дитину».

 

 

За 2017 рік їй не належить соціальна відпустка на дітей за підставою «жінка, яка має двох дітей віком до 15 років», оскільки старша дитина уже досягла граничного віку для надання соціальної відпустки на дітей за цієї підставою (у 2017 році одній дитині виповнилося 16 років). В останній раз право на соціальну відпустку на дітей за підставою «жінка, яка має двох дітей до 15 років» у неї виникало у 2016 році.

 

З 2017 року вона підпадає під категорію «одинока мати» для цілей надання соціальної відпустки на дітей: вона є вдовою, а діти ще не досягли 18 років.

 

Отже, за 2017 рік жінка має право на соціальну відпустку на дітей за однією підставою «одинока мати» тривалістю 10 календарних днів.

 

 

Жінка має право на соціальну відпустку на дітей за підставою «жінка, яка усиновила дитину». Тривалість соціальної відпустки на дітей за вказаною підставою відрізнялась у різних роках. При цьому тривалість соціальних відпусток на дітей, невикористаних за минулі роки (для цілей використання або виплати грошової компенсації при звільненні), має визначатися відповідно до норм законодавства, які були чинними на той час.

 

Так, за 2008 і 2009 роки працівниці належить соціальна відпустка на дітей тривалістю 14 календарних днів (по 7 календарних днів за два роки), а за 2010 — 2017 роки — тривалістю 80 календарних днів (по 10 календарних днів за 8 років).

 

Вона не матиме права на соціальну відпустку на дітей за підставою «жінка, яка усиновила дитину» за 2018 рік, оскільки дитина досягла граничного віку (18 років) для надання соціальної відпустки на дітей за вказаною підставою у 2017 році.

 

Соціальна відпустка на дітей за 2008 — 2017 роки становить сумарно 94 календарних дні. Жінка може скористатися нею у 2017 році або інших роках (законодавством не передбачено строку давності, після якого втрачається право на соціальну відпустку на дітей). Якщо вона не скористається належними їй 94 днями соціальної відпустки на дітей, то при звільненні їй має бути виплачена за них грошова компенсація.

 

 

 

Соціальна відпустка на частини не розподіляється так як це не передбачено статтею 20 Закону України «Про відпустки», яка регламентує порядок надання соціальних відпусток.

 

 

У частині  7 статті 20 Закону України « Про відпустки» вказано, що соціальна відпустка на дітей переноситься на інший період або продовжується у порядку, визначеному статтею 11 цього Закону (тобто за правилами, установленими для щорічної відпустки).

 

Тому,  соціальна відпустка на дітей повинна бути перенесена на інший період або продовжена у разі, зокрема, тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої в установленому порядку ( пункт 1 частина 2 статті 11 Закону України « Про відпустки).

 

 

У процесі трудових відносин працівник може лише використати належні дні соціальної відпустки на дітей. Іншого законодавчою базою не передбачено. Отже, соціальна відпустка на дітей не підлягає грошовій компенсації у випадку, якщо працівник не звільняється.

 

 

Слід розрізнювати дві ситуації. Так, якщо до працевлаштування до нового роботодавця працівниця у 2021 році:

 

— не працювала жодного дня в іншого роботодавця (підтвердження — її трудова книжка) — у такому разі за новим місцем роботи у неї виникає право на соціальну відпустку на дітей за 2021 рік;

 

— працювала в іншого роботодавця — у такому разі за попереднім місцем роботи вона або скористалася  соціальною відпусткою на дітей за 2021 рік, або отримала за дні цієї відпустки грошову компенсацію при звільненні. Якщо цього зроблено не було, вона повинна звернутись до колишнього роботодавця з вимогою виплатити їй грошову компенсацію за невикористану відпустку.

 

 Право на соціальну відпустку  виникає один раз за відповідний календарний рік. А тому жінка не має право вимагати в 2021 році соціальну відпустку за новим місцем роботи.

 

 

Для отримання права на соціальну відпустку на дітей працівниця повинна відпрацювати хоча б один день у відповідному календарному році. Тому перебуваючи у соціальній відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трьох років, працівниця не набуває права на соціальну відпустку на дітей.

 

У нашому випадку, жінка за попереднім місцем роботи перебувала у соціальній відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею 3 років з 01.01.2020 р. і по дату звільнення. Тобто вона звільнилася, не виходячи із соціальної відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею 3 років (не відпрацювавши жодного дня у вказаному періоді). Отже, за попереднім місцем роботи вона не набула права на соціальну відпустку на дітей за 2020 рік.

 

 

У 2020 році працівниця набула права на соціальну відпустку на дітей за підставою «жінка, яка має двох дітей віком до 15 років». Право на цю соціальну відпустку повної тривалості (10 календарних днів) у неї виникає уже за 2020 рік незалежно від тривалості відпрацьованого часу у цьому році.

 

У червні 2020 року жінка може скористатися соціальною відпусткою на дітей тривалістю 10 календарних днів.

 

 

Соціальна відпустка на дітей має надаватися повної тривалості і оплачуватися працівникам як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом (зовнішнім або внутрішнім).

 

 

У частині 1 статті 4 «Види відпусток» (розділ І Загальні положення) Закону України «Про відпустки» у підрозділі 1 зазначені щорічні відпустки: основна, додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці, додаткова відпустка за особливий характер праці, інші додаткові відпустки, передбачені законодавством. А у підрозділі 4 зазначено вид відпустки – соціальні відпустки. Таким чином – це різні види відпусток.

 

Інформація, що загальна тривалість щорічних основної та додаткових відпусток не може перевищувати 59 календарних днів, містить стаття 10 Закону України «Про відпустки» під назвою «Порядок надання щорічних відпусток» та розміщена у розділі ІІ. «Щорічні відпустки».

 

Вона жодного відношення до надання соціальних відпусток не має, так як все що стосується соціальних відпусток  містить розділ IV. «Соціальні відпустки».

Крім того, у статті 20 Закону України «Про відпустки» зазначено, що додаткові відпустки працівникам, що мають дітей надаються понад щорічні відпустки, передбачені статтями 6,7, і 8 цього Закону, а також понад щорічні відпустки, встановлені іншими законами.

 

Дії адміністрації – це порушення прав працівника. Вчитель, який є одинокою матір’ю має право на щорічну відпустку 56 календарних днів та соціальну відпустку повної тривалості.

 

 

У частині 5 статті 11 Закону України «Про відпустки» вказано: забороняється надання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років підряд, а також ненадання їх протягом робочого року особам віком до 18 років та працівникам, які мають право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами чи з особливим характером праці. Порушення цього припису загрожує роботодавцю притягненням до відповідальності.

 

 Зверніть увагу: ця норма стосується виключно щорічних відпусток і не поширюється на соціальну відпустку на дітей, оскільки така відпустка віднесена до виду соціальних.

 

Більш того, соціальна відпустка на дітей надається в обов’язковому порядку на бажання працівника. Тому якщо працівник, який має право на соціальну відпустку на дітей, не виявив бажання скористатись нею протягом декількох років, то порушення законодавства про відпустки з боку роботодавця не вбачається і, відповідно, немає підстав для притягнення останнього до відповідальності.

 

 

Працівників не можна відкликати із соціальної відпустки на дітей за жодних обставин.  Закон допускає відкликати працівника лише із щорічної відпустки.

 

 

Так, має право. Закон України «Про відпустки»  не встановлено її використання тільки піл час канікул.