Чинне законодавство про працю не мiстить визначення термiну «робочий день», а поняття «святковий та неробочий день» вiдрiзняється вiд поняття «вихiдний день».

Вихiднi днi встановлюються на пiдприємствах, в установах, органiзацiях вiдповiдно до законодавства за правилами внутрiшнього трудового розпорядку. Загальним вихiдним днем є недiля. Другий вихiдний день за п'ятиденного робочого тижня визначається графiком роботи пiдприємства, установи, органiзацiї i, як правило, має надаватися поспiль iз загальним вихiдним днем (ст.67 КЗпП України). Найчастiше це субота, однак ним може бути iнший день. Якщо на пiдприємствi, в установi, органiзацiї вихiдними днями встановлено суботу та недiлю, то вiдповiдно днi з понедiлка до п'ятницi вважаються робочими.

Святковi та неробочi днi визначенi ст.73 КЗпП. Зокрема, неробочими днями згiдно з 4.2 цiєї статтi є 7 сiчня - Рiздво Христове; один день (недiля) - Пасха (Великдень); один день (недiля) - Трiйця.

Згідно ст. 67 КЗпП України, у випадку, коли святковий або неробочий день збігається з вихідним днем,вихідний день переноситься на наступний після святкового або неробочого.