Переговори, консультації, спільне опрацювання з соціальними партнерами законодавчих пропозицій щодо змін до законодавства, яким регулюються трудові відносини в Україні, триває вже не перший рік. Проте, юридично-правового оформлення ця робота так і не набула. Хоча редакцій проекту Трудового кодексу було декілька і у тому числі, прийнятих у першому читанні у Верховній Раді.

 

Лібералізація трудового законодавства зустрічала опір профспілок і самих працівників. Не полишають цю ідею і представники нинішньої влади. Зокрема, попередній Уряд Олексія Гончарука за підтримки правлячої партії «Слуга народу» намагався кардинально перекроїти трудове законодавство у турборежимі у напрямку, щоб бізнесу було легко приймати на роботу працівників і легко звільняти. А самого працівника, як висловилася очильниця профільного Комітету ВР України з питань соціальної політики пані Галина Тетякова, «трохи дискрімінувати».

 

Не вийшло! Проти повстали українські профспілки, їх рішуче підтримали міжнародні профцентри, які організували солідарні акції. Розголос дійшов до ООН,  Міжнародної організації праці та керівних органів ЄС, які вказали українській владі на непорушність прав людини і трудових прав працівників, гарантованих міжнародними актами, до яких приєдналася держава Україна.

 

А також закликали владу до соціального діалогу і консультацій з профспілками, які є законним інститутом представництва інтересів працівників. Так, 6 лютого 2020 року Асамблея Української сторони Платформи громадянського суспільства Україна-ЄС прийняла Заяву з приводу реформи трудового законодавства та її відповідності зобов’язанням України за Угодою про Асоціацію, зазначивши, що положення законопроекту «Про працю» порушують сім Директив розділу «Трудове законодавство», рамкову Директиву 89/391 та 19 пов’язаних галузевих директив з безпеки і гігієни праці.

 

25-27 лютого ц.р. на запрошення ФПУ і КВПУ в Україні перебувала Спільна місія Європейської конфедерації профспілок та Пан'європейської регіональної ради МКП на чолі з Генеральним секретарем ЄКП Лукою Вісентіні, яка під час зустрічі з тодішніми міністрами Уряду України, Головою Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів Г.Третьяковою, Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини Л.Денісовою, Головою Представництва ЄС в Україні Матті Маасікасом та національним координатором Міжнародної організації праці С.Савчуком, висловила крайню стурбованість, що ініційовані владою законопроекти 2708 та 2681  грубо порушують права профспілок та їх автономію.

 

Комітет з економічних, соціальних і культурних прав ООН  на своєму 30-му засіданні 6 березня 2020 року у заключних зауваженнях по доповіді України про дотримання прав, визнаних у  Міжнародному пакті про економічні, соціальні та культурні права, висловив занепокоєння тим, що проект Закону про працю (№ 2708) та проект Закону про внесення змін до Кодексу законів про працю України (КзПП) щодо додаткових підстав для звільнення (№ 2584)  викликають  серйозну  стурбованість  в  контексті  6  та 7  статей  Пакту  і  закликав    переглянути вказані  проекти законів з метою забезпечення права на захист від несправедливого звільнення, на відпочинок і дозвілля, на обмеження робочого часу і на оплату понаднормової роботи в повній відповідності з вказаними статтями Пакту.

 

15 жовтня ц.р. Координаторка системи ООН в Україні Оснат Лубрані, представляючи для української сторони аналітичну довідку ООН щодо реформування трудового законодавства в Україні, наголосила, що така реформа має відбуватися згідно з Конвенціями МОП і відповідними директивами у межах Угоди про асоціацію Україна-ЄС та гарантувати основоположні права працівників, зокрема, щодо вступу до організації профспілок за власним вибором.

 

Здається, ці заклики у владі почули. І у Комітеті з питань соцполітики навіть відбулися комітетські слухання щодо подальших дій з реформування трудового законодавства. Наразі рекомендації за підсумками слухань не оприлюднено, однак, вже очевидно, що ліберальний законопроект «Про працю» (2708), який мав замінити Кодекс законів про працю, Уряд не буде подавати до Верховної Ради як цілісний документ.

 

Напевно,  взято до уваги, що група народних депутатів (Р.Стефанчук та ін.) 29 жовтня зареєструвала проект закону «Про дерадянізацію законодавства  України (№ 4284), яким, зокрема, визначили термін підготовки нового Трудового кодексу до 1 січня 2022 року, який має замінити нинішній КзПП від 1976 року із змінами за роки Незалежності України.

 

Проте, процес оновлення законодавства не зупинено. Урядовці і народні депутати дроблять законопроект №2708 та інші на частини, подають їх до ВР як внесення змін до чинного КзПП та інших актів. Здавалося б, що в цьому немає нічого поганого, адже, і самі профспілки визнають, що сьогодні є «прогалини» у законодавстві щодо регулювання трудових відносин у гіг-економіці, цифрових платформах, надомній праці, праці фрілансерів тощо.

 

Поширення коронавірусної епідемії змусило роботодавців активно поширювати надомну і дистанційну працю. Все нове на ринку праці звичайно потребує унормування і Спільний представницьких орган репрезентативних профспілок на національному рівні (СПО об’єднань профспілок) підтвердив свою готовність до обговорення таких питань і спільних напрацювань.

 

Разом з тим, профспілки наголошують що у чинному законодавстві про працю є чимало норм і положень, які виправдали себе у сучасних ринкових умовах і відповідають принципам демократії і міжнародним трудовим стандартам. Спроби їх вилучення вони  цілком справедливо  розглядають як порушення  так званих «червоних ліній». А саме – недотримання розробниками законопроектів статті 22 Конституції України щодо  недопущення звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, статей 42-49 щодо прав громадян у сфері праці та на достатній життєвий рівень, а також порушення ратифікованих Україною міжнародних актів та зобов’язань держави, визначених в Угоді з ЄС.

 

На даний час до СПО профспілок поступило п’ять законопроектів, якими пропонується внести  зміни до КзПП та інших правових актів. Частину з них підтримано: ратифікацію Конвенції МОП № 189 про працю домашніх працівників, Конвенції МОП № 171 про нічну працю, а також споріднені їм законопроекти (з деякими застереженнями).

 

Однак профспілки піддали гострій критиці законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо регулювання нестандартних форм зайнятості» (розробник – Мінекономіки), яким пропонується застосувати трудові договори з нефіксованим робочим часом. Це ставить працівника у повну залежність від роботодавця, оскільки він має бути в режимі очікування виклику на роботу в любу мить. При цьому працівнику гарантується зайнятість протягом місяця лише на 8 годин, тобто один день. Як на зароблене за один день (годинна ставка мінімальної зарплати встановлена законом наразі становить 29,2 грн.) забезпечити собі і своїх сім’ї достатній життєвий рівень (ст. 48 Конституції)? Не кажучи навіть про прожитковий мінімум, який за даними Мінсоцполітики вже становить біля 5 тис. грн, а мінімальна зарплата як державна гарантія, за розрахунками ФПУ, з урахуванням «сімейної складової» мала б становити понад 8 тис.грн.

 

Постає питання, якщо не забезпечує  зайнятість і прожитковий мінімум роботодавець, то що на себе бере держава? Адже, правом на отримання допомоги по безробіттю працівник не може скористатися, бо вважається згідно укладеному трудовому договору зайнятим. Отримувати від держави соціальну допомогу, як малозабезпечена працездатна особа – теж питання, адже її розмір нині лише 549 гр. Як наслідок – бідність і  безперспективність у своїй країні. Тому вважаємо, що роботодавець має забезпечувати роботою на термін як мінімум для того, щоб працівник отримував гарантований дохід не менше від прожиткового мінімуму (мінімальної зарплати) і був соціально захищеним як інші постійно зайняті працівники.

 

У багатьох країнах Європейського союзу працівникам, які тимчасово не працюють внаслідок, встановлених карантинних обмежень по Covid-19, гарантовано збереження до 80% їх середньої зарплати та заборонені звільнення.

 

 Не менш ліберальним є законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дерегуляції трудових відносин», що звужує існуючі права працівників на профспілковий захист у разі розірвання з ними трудового договору з ініціативи роботодавця. Також вилучається з закону про відпустку погодження з профспілковим органом деяких норм щодо надання щорічних відпусток. З цим проектом закону СПО профспілок категорично не погоджується.  

 

Подібні пасажі містить проект закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо вдосконалення процедури вирішення індивідуальних трудових спорів». Ним скасовуються всі чинні норми КзПП по таким спорам на безоплатній основі, натомість, запропонована платна процедура медіації, а також скасовується безстроковість звернення працівника на судовий захист його заробітної плати (ст. 223 КЗпП) та встановлюється термін на таке звернення до одного року. Якщо не встиг, вважай - все пропало. Між тим, заборгованість із зарплати в країні постійно зростає. Вона становить вже понад 3,5 млрд грн  і ущемляє права більш як 110 тис працівників.

 

Водночас, не менш небезпечним як для працівників, так і для економіки в цілому є законопроект «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні » (№ 4303) (Чернєв Є.В, Гетманцев Д.О. та інші), який нехтуючи міжнародним досвідом і судовою практикою, пропонує легалізувати найгірші форми експлуатації працівників вже діючих в Україні транснаціональних гіг-платформ (Uber, Glovo, Bolt, Uklon, Raketa інші). Здавалося б, що гіг-працівники здобудуть економічну свободу, однак ілюзії тануть, до поки вони не стикнуться із умовами надмірної експлуатації внаслідок нерегламентованої зайнятості та відсутності соціальної захищеності і тоді почнуть бити у всі колокола, щоб держава втрутилася і захистила  конституційні права. Намагаючись зберегти низькі витрати на персонал та високі прибутки, такі компанії   прагнуть, щоб їхні працівники залишалися у статусі, подібному до самозайнятості або фрілансу і не нести ніякої відповідальності за них. Про це, зокрема, засвідчила недавня   історія з водієм Uber, що скоїв смертельну  ДТП у Києві. Доречи, в ЄС теж занепокоєні поширенням такої нерегламентованоі зайнятості і готується Директива ЄС про працівників цифрових платформ.

 

Зазначені законопроекти наразі проходять експертизу в СПО профспілок та ініціюється  їх доопрацювання у порядку, визначеному Генеральною угодою на 2019-2021 рр. Як тільки запрацює Національна тристороння соціально-економічна рада, цю площадку соціального діалогу теж можна буде використати для узгодження розбіжностей. Крім того, Комітетом соціальної політики також було створено робочу групу з фахівців для напрацювання проекту Трудового кодексу та інших соціально-трудових законопроектів. Слід використати її  професійний потенціал.

 

До цього процесу готові долучатися  і міжнародні експерти.

 

Насамкінець зазначу, що найкраще працюють ті закони, до яких громадяни звикли  і готові підпорядковуватись встановленим нормам і правилам.

 

Тому, вважаю, що саме за нинішніх обставин, коли люди й так сильно потерпають внаслідок поширення коронавірусноі інфекції, безробіття і  безгрошів’я, владі треба дуже відповідально підходити до ініціювання масштабних змін, зокрема, у трудовому законодавстві, щоб не створити хаосу та масових заворушень.