Згідно пункту 2 статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» від 16.01.2020 № 463-ІХ, педагогічні працівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, працюють на основі трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років.
Таким чином, розривати з ними безстрокові трудові договори можливо тільки у випадку коли відбулись дві події – особа досягла пенсійного віку (60 років) та почала отримувати пенсію. Якщо з деяких причин виплата пенсії ще не провадиться, з працівником не мають права розірвати безстроковий трудовий договір.
Після розірвання безстрокового трудового договору, якщо педагогічний працівник подав заяву щодо бажання укладення строкового трудового договору, роботодавець не вправі йому відмовити. Педагогічного працівника звільнили, місце стало вакантним. Згідно статті 22 КЗпП України, забороняється необґрунтована відмова у прийнятті особи, що була звільнена, на роботу. За це чинним законодавством передбачено стягнення штрафу.
Так як статтею встановлено строк «від одного до трьох років», роботодавець не вправі прийняти за строковим трудовим договором на строк менш ніж на рік.
Звертаю увагу, що Законом України «Про повну загальну середню освіту» передбачено прийняття педагогічних працівників які отримують пенсію за віком саме за строковим трудовим договором. Термін «контракт» у Законі не застосовується.
Що стосується педагогічних працівників, які були в 2020 році звільнені за прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про повну загальну середню освіту» та прийняті за строковими трудовими договорами на один рік, слід врахувати наступне.
У відповідності до вимог статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту», після закінчення строкового трудового договору, укладеного на один рік, з ними укладаються строкові трудові договори строком від одного до трьох років.
Покрокова рекомендація стосовно педагогічних працівників, звільнених 30 червня, та прийнятих на роботу 1 липня 2020 на один рік:
- у травні педагогічний працівник та директор закладу загальної середньої освіти з’ясовують чи бажає у подальшому працівник працювати та визначаються скільки років. Це необхідно, щоб працівника внести в попередній тарифікаційний список;
- працівника повинні звільнити 30 червня з виплатою компенсації за невикористану відпустку. Але, в такому випадку, педагогічний працівник не отримає матеріальну допомогу на оздоровлення. Крім того, директор не зацікавлений, щоб педагогічний працівник під час літніх канікул працював.
На допомогу приходить стаття 3 Закону України «Про відпустки». Згідно даної статті, за бажанням працівника у разі його звільнення йому має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням. Датою звільнення в цьому разі є останній день відпустки.
У разі звільнення працівника у зв’язку із закінченням строку трудового договору невикористана відпустка може за його бажанням надаватись й тоді, коли час відпустки повністю або частково перевищує строк трудового договору. У цьому випадку чинність трудового договору продовжується до закінчення відпустки.
А це значить, що за заявою педагогічного працівника, в якій він посилається на своє право, визначене статтею 3 Закону України «Про відпустки», йому можна надати відпустку, наприклад, з 15 або 20 червня на 56 календарних днів з наступним звільненням. При цьому, йому виплачується матеріальна допомога на оздоровлення, здійснюється розрахунок при звільненні, видається трудова книжка.
Якщо під час такої відпустки працівник захворів, вона не продовжується;
- перед тим як йти у таку відпустку з наступним звільненням, педагогічний працівник залишає роботодавцю свою заяву на укладення строкового трудового договору. Роботодавець видає відповідний наказ і педагогічний працівник, після закінчення відпустки приступає до виконання своїх обов’язків за новим строковим трудовим договором.