Відповідно до статті 19 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105-XIV (із змінами і доповненнями) право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані особи – громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні.
Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення).
Розмір допомоги по тимчасовій непрацездатності залежить від страхового стажу: 50 % середньої заробітної плати (доходу) – при наявності страхового стажу до 3 років; 60 % – страховий стаж від 3 до 5 років; 70 % – страховий стаж від 5 до 8 років; 100 % – страховий стаж понад 8 років.
Підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності. У разі роботи за сумісництвом підставою для призначення допомоги є копія листка непрацездатності, засвідчена підписом керівника і печаткою (за наявності) за основним місцем роботи.
Порядок видачі листків непрацездатності затверджено наказом Міністерства охорони здоров’я України від 13.11.2001 № 455.
Відповідно до п. 1.6. цього Порядку видача документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність, здійснюється лікуючим лікарем (фельдшером) при пред‘явленні паспорта чи іншого документа, який засвідчує особу непрацездатного, і не може бути платною послугою в закладах охорони здоров’я незалежно від форми власності.
Без пред’явлення паспорта, як роз’яснюють експерти з кадрових питань, отримати лікарняний можливо лише з дозволу головного лікаря (за заявою).
Листок непрацездатності (довідка) в амбулаторно-поліклінічних закладах видається лікуючим лікарем (фельдшером) переважно за місцем проживання чи роботи. У разі вибору особою лікуючого лікаря і лікувально-профілактичного закладу не за місцем проживання чи роботи документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність, видаються за наявності заяви-клопотання особи, погодженої з головним лікарем обраного лікувально-профілактичного закладу, або його заступником, засвідченої підписом та круглою печаткою лікувально-профілактичного закладу (п. 1.9 Порядку).
Період тимчасової втрати працездатності обраховується у календарних днях. Лікуючий лікар при втраті працездатності внаслідок захворювання або травми може видавати листок непрацездатності особисто терміном до 5 календарних днів з наступним продовженням його, залежно від тяжкості захворювання, до 10 календарних днів. Продовження листка непрацездатності до 30 днів проводиться лікуючим лікарем спільно з завідувачем відділення, а надалі – ЛКК, яка призначається керівником лікувально-профілактичного закладу, після комісійного огляду хворого.
У лікувально-профілактичних закладах, розташованих у сільській місцевості, у штаті яких є тільки один лікар, листок непрацездатності (довідка) може видаватись особисто одним лікарем з продовженням до 14 днів та наступним направленням хворого до ЛКК у разі його тимчасової непрацездатності. Фельдшер має право видавати листок непрацездатності особисто і одночасно на термін не більше 3 днів з наступним направленням хворого до лікаря у разі його тимчасової непрацездатності.
Страховий стаж обчислюється за даними персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, а за періоди до його запровадження - у порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше (ч. 2 ст. 21 Закону № 1105).
Відповідний реєстр запроваджено з 01.01.2011 року. До впровадження Реєстру, соціальне страхування регламентувалося Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими похованням» від 18.01.2001 № 2240-III (цей закон набув чинності 28.02.2001).
У жовтні 2018 року Пенсійний фонд почав видавати нові паперові та електронні довідки про страховий стаж для оплати лікарняних. Назва довідки — «Дані про трудовий та страховий стаж». Форму довідки регламентовано у Додатку 9 Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування (постанова правління ПФУ від 18.06.2014 № 10-1, у редакції постанови правління ПФУ від 27.03.2018 № 8-1).
Довідка «Дані про трудовий та страховий стаж» є підтвердним документом для нарахування допомоги з тимчасової непрацездатності, з вагітності та пологів.
Інформація з Реєстру застрахованих осіб надається територіальними органами Пенсійного фонду України в паперовій формі застрахованій особі особисто при пред’явленні паспорта (іншого документа, що посвідчує особу), документа, який підтверджує реєстраційний номер облікової картки платника податків або право здійснювати будь-які платежі за серією та/або номером паспорта, або свідоцтва про загальнообов’язкове соціальне страхування чи пенсійного посвідчення.
Довідку про страховий стаж працівника може отримати і сам роботодавець через інтернет-ресурс, використавши електронний цифровий підпис (ЕЦП).
Юридичний відділ ЦК Профспілки