Освітянська профспілка козацького краю бере свій початок з 20-х років минулого століття, коли оспівані у багатьох народних піснях і думах дніпровські пороги ще перекривали водний шлях з варяг у греки, а судноплавство по всій течії сивого Славутича було неможливим. А як обласна місцева освітянська профспілкова організація почала діяти вже у грудні 1939 року, після того як звівся Дніпрогес - символ індустріалізації краю, а небезпечні пороги було подолано силою людського розуму.

Від перших кроків вона стійко стояла на сторожі соціального захисту вчителів, дбала про рівень їх заробітної плати, матеріального забезпечення, культурного розвитку, професійного вдосконалення. Поряд із суто внутріспілковими завданнями вона брала активну участь у розв'язанні нагальних загальносуспільних завдань. У двадцяті роки це була ліквідація неписьменності та малописьменності, у повоєнний час — робота по переходу до загальної середньої освіти в Україні, пізніше освітянська профорганізація всіляко сприяла піднесенню престижу сільськогосподарської праці, закріпленню молоді на селі. Згодом, у період, що передував набуттю Україною незалежності, професійна спілка працівників освіти і науки докладала зусиль щодо піднесення рівня навчального процесу, запровадження новітніх методик фахової підготовки cпеціалістів різних галузей народного господарства держави.

З початком Великої Вітчизняної війни профспілкова організація області перебудувала свою діяльність у відповідності з вимогами військового часу. З 20 лютого по жовтень 1944 року працювало організаційне бюро Профспілки працівників освіти. З 10 жовтня по 11 травня 1956 р. освітянська Профспілка області іменувалася: обласний комітет початкової і середньої освіти.

Повоєнне відродження народного господарства області стало основним завданням освітянської профспілкової організації, як і всієї громади краю. Особлива увага приділялася тоді відродженню велета вітчизняної індустрії – Дніпрогесу. Окрім того, що освітяни брали безпосередню участь у відбудові славетної ГЕС під час всенародних недільників, розбираючи завали та будівельне сміття, вони виступили ініціаторами всесоюзного руху "Освітяни - відбудові Дніпрогесу!", у ході якої проходило збирання добровільних пожертв на відновлення й реконструкцію енергетичного гіганта. 1947 року турбіни відновленої Дніпровської ГЕС дали перший струм. Тоді серед багатьох, відзначених за цей трудовий подвиг, були й освітяни Запорізького краю.

Поряд із активною участю у відбудові народного господарства у ті роки галузева Профспілка продовжувала роботу із організаційного зміцнення, поліпшення умов праці та побуту працівників галузі.

3 10 травня 1956 р. по 19 серпня 1957 р. обком Профспілки працівників освіти (так у той період звалася освітянська Профспілка) нараховував у своєму складі: 3 міські, 23 районні комітети та 8 комітетів ВНЗ і Верхнєхортицького педагогічного училища; загалом організація об'єднувала 19472 члени.

З серпня 1957р. по грудень 1988р. обласну освітянську профорганізацію очолював обком Профспілки. У роботі профорганізації у той час значний розвиток отримало соціалістичне змагання, яке істотно впливало на підвищення рівня навчального процесу та наукових досліджень. Місцевкоми разом із обкомом постійно удосконалювали стиль, форми і методи організаційної роботи, розвивали профспілкову демократію.

У 1975 році до складу обласної організації Профспілки входило 4 міських, 18 районних, 6 міськкомів, 5 профкомів ВНЗ, які об’єднували вже 43500 спілчан.

У 1988 році було ліквідовано міські комітети і з січня 1989 року створено ради голів і профорганізаторів районних та міських організацій. З 2000 року галузеве профоб’єднання області отримало назву: Запорізька обласна організація Профспілки працівників освіти і науки України.

На різних етапах її діяльності регіональну галузеву Профспілку очолювали : з 1957 по 1962 рік – І.Недоступенко, з 1962 по 1966 рік – П.Шило, у 1966 -1976р.р. – І. Косаренко. З липня 1975 року по липень 2005 року головою Запорізького обкому Профспілки працівників освіти і науки України був В.С.Альохін.

Тридцять років організацію очолював Володимир Степанович Альохін – мудра, принципова, вольова, компетентна людина, Відмінник освіти України, нагороджений медаллю Макаренка, нагрудним знаком Федерації Профспілок України «Профспілкова відзнака».

З липня 2005 року організацію очолює Гринь Н.І.

Сьогодні Запорізька обласна організація Профспілки об’єднує 20 районних організацій Профспілки, 7 районних організацій м.Запоріжжя, 4 міські організації Профспілки (м.Бердянськ, Енегородар, Мелітополь, Токмак), 8 первинних профспілкових організацій вищих навчальних закладів І-ІУ рівнів акредитації:

• 2 ППО працівників (Запорізька державна інженерна академія, Запорізький національний технічний університет);
• 4 об’єднані ППО (працівники і студенти):

• 2 ППО студентів, аспірантів, докторантів (Запорізька державна інженерна академія, Запорізький національний технічний університет).

Запорізька обласна організація Профспілки працівників освіти і науки України –найчисельніша громадська організація області. В її складі 76090 членів Профспілки. Із них 48 165 працівників освіти і науки, 22 511 студентів ВНЗ, 5 414 непрацюючих пенсіонерів.

Найбільшою в організації є Орджонікідзевська районна організація ППОНУ - 3800 членів, серед міських – Мелітопольська - 3610 членів, серед районних – Василівська - 2530 членів, серед студентських – ППО студентів ЗНТУ - 11 737 членів. 71% членів обласної організації Профспілки – жінки.

Ситуація, що склалася в суспільному житті країни, не завжди позитивні соціальні наслідки ринкових перетворень вимагають консолідації і скоординованих дій органів влади та профспілкових організацій у забезпеченні освітянам життя, гідного людини праці.

Окрім виконання загальноспілкових статутних завдань, обласний комітет Профспілки відпрацьовує нові форми і методи роботи у боротьбі за інтереси працівників галузі, єдність і згуртованість профспілкових лав.

В непростих умовах сьогодення освітянська Профспілка України і Запоріжжя намагається якнайповніше і найефективніше використовувати важелі, права й повноваження, що їх надає діюче законодавство, постійно пам’ятаючи: головне її завдання – захист прав та інтересів працівників галузі та студентства.